Сам

Дарина Дорогань

Як же добре інколи запутатись в емоціях, Забути який день і хто ти є, Відійти десь кудись, де нікого немає І ось вона: тиша... і спокій. Ти вдихаєш жадібно вологе повітря І розумієш, що нарешті сам. Вже не лунають чиїсь голоси, Ти лиш чуєш тихий шелест трав. Закриваєш очі, ніби на мить, Але засинаєш від суму за містом. Як же добре інколи побути одному, Не чути ні вітру, ні свисту - нічого. Нарешті потратити в тенета думок І з новими силами повертатись назад.

2021-08-14 19:45:37

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Дарина Дорогань

неймовірно коли поезія може викликати такі асоціації. Гарної тобі прогулянки))

Відповісти

2021-08-30 13:44:16

Подобається

Лео Лея

Так знайомо... 👍

Відповісти

2021-09-03 14:36:28

1

Дарина Дорогань

@Лео Лея у кожного буває такий стан)

Відповісти

2021-09-03 14:37:46

1

Схожі вірші

Всі

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

98

15

7505

І сиділи, курили

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.

63

17

4181