Пан Гранітний
Антон Шаталов
Мабуть, думка у вас: "Він гранітний" І розбити його буде важко. Коли днями бував непомітним, Той тріщав, мов фарфорова ваза. По шматках молотком відбивали, Його ручку і верх, Його дно. І коли залишились уламки, Ви питаєте раптом: "Чого?"
2022-12-02 20:21:03
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Так буває найчастіше(
Відповісти
2022-12-02 22:40:09
1
erorka
Чудово написав, друже, чудово
Відповісти
2022-12-03 16:35:29
1
Антон Шаталов
@erorka Дякую-дякую)
Відповісти
2022-12-03 16:45:16
Подобається
Інші вірші поета
Ау, гир-гав, гир-гав... І здимілася мить Валькір'я Нездійснена жага
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4916
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3980