Пан Гранітний
Антон Шаталов
Мабуть, думка у вас: "Він гранітний" І розбити його буде важко. Коли днями бував непомітним, Той тріщав, мов фарфорова ваза. По шматках молотком відбивали, Його ручку і верх, Його дно. І коли залишились уламки, Ви питаєте раптом: "Чого?"
2022-12-02 20:21:03
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Так буває найчастіше(
Відповісти
2022-12-02 22:40:09
1
erorka
Чудово написав, друже, чудово
Відповісти
2022-12-03 16:35:29
1
Антон Шаталов
@erorka Дякую-дякую)
Відповісти
2022-12-03 16:45:16
Подобається
Інші вірші поета
Клич Монолог Гамлета Mea Victoria Роялізм. Корона і лев
Інші поети
Yaroslav
@voditel_sudby
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4618
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5190