Пан Гранітний
Антон Шаталов
Мабуть, думка у вас: "Він гранітний" І розбити його буде важко. Коли днями бував непомітним, Той тріщав, мов фарфорова ваза. По шматках молотком відбивали, Його ручку і верх, Його дно. І коли залишились уламки, Ви питаєте раптом: "Чого?"
2022-12-02 20:21:03
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Так буває найчастіше(
Відповісти
2022-12-02 22:40:09
1
erorka
Чудово написав, друже, чудово
Відповісти
2022-12-03 16:35:29
1
Антон Шаталов
@erorka Дякую-дякую)
Відповісти
2022-12-03 16:45:16
Подобається
Інші вірші поета
Роялізм. Корона і лев Мертва Ідеал Лихочинниця
Інші поети
B I
@boredintrovert
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2430
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2177