Повстання - Rebellionis

Антон Шаталов

О славна воле, муза вікова, Ні дим, ні мед, ні ще якийсь нектар, Ніхто тебе ніколи не замінить, Бо ти — життя, життя моє єдине... (Тобі воспівую завжди свої слова) ... Якби ж ти знала, дружбо моя воле, Болить як в мене часто голова, Коли збагну, що втратити свободи, В залізну клітку, гнити там щодня, Під тінями страшенної неволі, І чути голос смерти десь здаля, Спинивши найбурхливіші потоки, Щомиті можу втрапити і я... Коли офірують комусь некрозне тіло — Готують, щоб відправить на той світ, Єдину й життєдайну силу — душу, Ганебно втрачену вперед на тисяч літ, А потім крутиш в голові лихий сюжет, Коли погас промокнувший запал, Котрим всяк час орудував поет. Куди сховалася нескорена мораль? В болото утікла, а чи за пагорб? Чекає іншої можливости? Ту мить, Аби повстати ярою в огні, Із попелу страшного покарання — Кінця свободи? Думаю, що ні... Бо ще у муках корчуться, страждають, Щодуху людську мову відбирають, Бо ще не заряснів святий огень, Котрий ознаменує новий день.

2023-01-10 22:42:27

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Честер Фінч

Файно написано👏

Відповісти

2023-01-10 22:43:43

Подобається

Veil

Надзвичайно. Це просто космос. Я в захваті від вірша 😍

Відповісти

2023-01-10 22:59:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5639

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3274