Повстання - Rebellionis

Антон Шаталов

О славна воле, муза вікова, Ні дим, ні мед, ні ще якийсь нектар, Ніхто тебе ніколи не замінить, Бо ти — життя, життя моє єдине... (Тобі воспівую завжди свої слова) ... Якби ж ти знала, дружбо моя воле, Болить як в мене часто голова, Коли збагну, що втратити свободи, В залізну клітку, гнити там щодня, Під тінями страшенної неволі, І чути голос смерти десь здаля, Спинивши найбурхливіші потоки, Щомиті можу втрапити і я... Коли офірують комусь некрозне тіло — Готують, щоб відправить на той світ, Єдину й життєдайну силу — душу, Ганебно втрачену вперед на тисяч літ, А потім крутиш в голові лихий сюжет, Коли погас промокнувший запал, Котрим всяк час орудував поет. Куди сховалася нескорена мораль? В болото утікла, а чи за пагорб? Чекає іншої можливости? Ту мить, Аби повстати ярою в огні, Із попелу страшного покарання — Кінця свободи? Думаю, що ні... Бо ще у муках корчуться, страждають, Щодуху людську мову відбирають, Бо ще не заряснів святий огень, Котрий ознаменує новий день.

2023-01-10 22:42:27

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Честер Фінч

Файно написано👏

Відповісти

2023-01-10 22:43:43

Подобається

Veil

Надзвичайно. Це просто космос. Я в захваті від вірша 😍

Відповісти

2023-01-10 22:59:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13200

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3364