Повстання - Rebellionis

Антон Шаталов

О славна воле, муза вікова, Ні дим, ні мед, ні ще якийсь нектар, Ніхто тебе ніколи не замінить, Бо ти — життя, життя моє єдине... (Тобі воспівую завжди свої слова) ... Якби ж ти знала, дружбо моя воле, Болить як в мене часто голова, Коли збагну, що втратити свободи, В залізну клітку, гнити там щодня, Під тінями страшенної неволі, І чути голос смерти десь здаля, Спинивши найбурхливіші потоки, Щомиті можу втрапити і я... Коли офірують комусь некрозне тіло — Готують, щоб відправить на той світ, Єдину й життєдайну силу — душу, Ганебно втрачену вперед на тисяч літ, А потім крутиш в голові лихий сюжет, Коли погас промокнувший запал, Котрим всяк час орудував поет. Куди сховалася нескорена мораль? В болото утікла, а чи за пагорб? Чекає іншої можливости? Ту мить, Аби повстати ярою в огні, Із попелу страшного покарання — Кінця свободи? Думаю, що ні... Бо ще у муках корчуться, страждають, Щодуху людську мову відбирають, Бо ще не заряснів святий огень, Котрий ознаменує новий день.

2023-01-10 22:42:27

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Честер Фінч

Файно написано👏

Відповісти

2023-01-10 22:43:43

Подобається

Veil

Надзвичайно. Це просто космос. Я в захваті від вірша 😍

Відповісти

2023-01-10 22:59:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4967

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5003