В містах Священної Русі

Антон Шаталов

Життя не варте анічого, Коли гримить жасна війна. Померлих смертю одиноко, Забудуть люди імена. Почувши жар де куля свисне, Замаготить дрібна струя, І первозданне наумисно, Піде із тіла в небуття. Герої гинуть від снарядів, Від рук ворожих надлихих, Що посилають дружно з "градів", Величний ватний "рускій мір". І їм однаково, що буде, Коли підуть вони з війни, Кричать на горлі, бідний люде: "По нас — потоп із глибини". Нехай жахаються їх "браття", В містах Священної Русі. Коли по нам летять снаряди, Вони не плачуть, звісно ні...

2023-03-12 20:04:30

Інші вірші поета

11 листопада Дилема Героїзму Гниття Ні з ким

Інші поети

RETURN Зігфрід#ВGD

@tog

Edelweiss

@Edelweiss

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11527

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2747