Чарівні слова
Порою не завжди одразу розумію, Слова чарівні сказані ним у пориві мудрості, Слова які на віру я приймаю Та велич їх і глибина стоять для мене в смутності, Коли на розум як просвітлення на мене зійдуть, Але приходить ясність –коли інші роздуми на задній план відійдуть. Розумні ті слова які мені в житті допомагають, Але часто інші турботи мене огортають, Та в голові ті слова пам’ятаються І в най підходящу мить розкриваються. Слова прості, бо істина проста З часом розумієш як потрібна вона Коли перестаєш хотіти жити у брехні, Коли не хочеш жити більше у пітьмі. Завдяки йому я розумію те, до чого б не додумалась сама, Яка ж одначе сила в словах ота, Що може світ увесь перевернути І тоді ти можеш у чудовий світ пірнути, Світ любові, миру, спокою і правди Там ,де ти і я захочемо залишитись назавжди!
2024-12-02 19:18:38
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4216
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13239