Вона
Вона як троянда- дика кров
І йде в боротьбу вона знов.
Вона як та золота квітка,
Що створена із зоряних крил,
Яка зрошує сяйво як пил.
Густі пасма скидає під небосхил
І не боїться вона трясовин.
Вона як блакитний фіміам,
Що розквітає у весняних садах- он там.
І крила її безсмертні безмежно прості,
Вони такі гарні проглядаються у імлі.
Очі її фіалкові глибокі,
Але чомусь такі одинокі.
Де той блиск надії
Її найсильнішої мрії?
Сльози в серце капають із горя,
Вона як чайка не може жити без моря.
Не сумуй і не плач,
А дай усім здач
І будь щаслива в коханні,
В прекрасному солодкому невіданні.
Не печалься, не тужи
А краще кричи і душу свою від болю звільни
І від світу й проблем десь пропади.
Вона бореться і перемагає,
Живе і кохає,
Вона щаслива й спокійна
Горя не знає- бо кохає.
2024-10-21 23:03:07
2
0