Ілюзія життя
erorka
Тремтяче на коліно лягає моя рука Як думками на одинці себе запитав Я линув у піт, мене захопила пітьма І тихенько у морі один пливу на дно Мене не врятує надія на порятунок Ще йоту у воду, я зійду за лаштунки І тепер вже не вийду на біс до пори Доки не скажу, що сенс вже створив Через власну призму гляну на людей Довго в моїх місках гартувалася ідея Люди наче не живуть а виживають Їм лінь. Від цього серце кличе жгут
2022-11-20 20:03:16
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
erorka
Вдячний за оцінку)
Відповісти
2022-11-20 20:08:05
Подобається
Честер Фінч
Чудовий вірш👏❤
Відповісти
2022-11-20 20:08:39
1
erorka
@Честер Фінч Дякую, друже)
Відповісти
2022-11-20 20:09:40
1
Інші вірші поета
Просто поцілуй мене Cogito ergo sum ЛЦ "Натхнення" Шлях скорботи
Інші поети
Romkolana
@nastyuxa_xa
Ark K.G.
@ArkCrimson
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2357
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167