Ілюзія життя

erorka

Тремтяче на коліно лягає моя рука Як думками на одинці себе запитав Я линув у піт, мене захопила пітьма І тихенько у морі один пливу на дно Мене не врятує надія на порятунок Ще йоту у воду, я зійду за лаштунки І тепер вже не вийду на біс до пори Доки не скажу, що сенс вже створив Через власну призму гляну на людей Довго в моїх місках гартувалася ідея Люди наче не живуть а виживають Їм лінь. Від цього серце кличе жгут

2022-11-20 20:03:16

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

erorka

Вдячний за оцінку)

Відповісти

2022-11-20 20:08:05

Подобається

Честер Фінч

Чудовий вірш👏❤

Відповісти

2022-11-20 20:08:39

erorka

@Честер Фінч Дякую, друже)

Відповісти

2022-11-20 20:09:40

Інші вірші поета

Ad te ipsum Excuse me a dose of pain Рефлексія (І) Шлях скорботи

Інші поети

Alvinaaa18 F

@Alvinaaa18

Ledi_Alina03

@Ledi_Alina03

trampick rok

@trampick_rok

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5775

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4966