Memento Mori
erorka
Я дихаю небом, наче небо то повітря Воно вільне, тільки чомусь таке пусте Пролетіли ті птахи за холодним вітром Й залишили по собі, лиш місце пусте І у цьому місці параноя нехтує тобою Вже ніколи не обійме знову у цьому світі У небі тобі не потрібно вчити чужу мову Не доведеться говорити, все скаже світло Я пишу в нотатках, а в душі натхнення Цей вірш нагадування, і він не сумний І я іще живий, хоч назва віршу темна Дивлячись у небо, бачу кольорові сни
2022-09-28 12:39:46
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
erorka
дякую, друже)
Відповісти
2022-09-30 22:03:40
Подобається
Kruhitka Dobro
Змішані відчуття після прочитання. Щось типу меланхолії
Відповісти
2022-10-21 06:52:11
1
erorka
@Kruhitka Dobro у такому стані я й писав його. Тому радий що прочитання принесло саме ці емоції
Відповісти
2022-10-21 06:55:18
1
Інші вірші поета
Просто поцілуй мене Шлях скорботи Рима-платівка Систематика моменту
Інші поети
tnhmlkk
@tnhmlkk
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9173
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1498