Memento Mori
erorka
Я дихаю небом, наче небо то повітря Воно вільне, тільки чомусь таке пусте Пролетіли ті птахи за холодним вітром Й залишили по собі, лиш місце пусте І у цьому місці параноя нехтує тобою Вже ніколи не обійме знову у цьому світі У небі тобі не потрібно вчити чужу мову Не доведеться говорити, все скаже світло Я пишу в нотатках, а в душі натхнення Цей вірш нагадування, і він не сумний І я іще живий, хоч назва віршу темна Дивлячись у небо, бачу кольорові сни
2022-09-28 12:39:46
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
erorka
дякую, друже)
Відповісти
2022-09-30 22:03:40
Подобається
Kruhitka Dobro
Змішані відчуття після прочитання. Щось типу меланхолії
Відповісти
2022-10-21 06:52:11
1
erorka
@Kruhitka Dobro у такому стані я й писав його. Тому радий що прочитання принесло саме ці емоції
Відповісти
2022-10-21 06:55:18
1
Інші вірші поета
Фенікс (Рефлексія ІІ) Mon coeur Парадайз Шлях скорботи
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
ORCHAK
@aleksandr_kotsupal
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5557
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2544