Memento Mori
erorka
Я дихаю небом, наче небо то повітря Воно вільне, тільки чомусь таке пусте Пролетіли ті птахи за холодним вітром Й залишили по собі, лиш місце пусте І у цьому місці параноя нехтує тобою Вже ніколи не обійме знову у цьому світі У небі тобі не потрібно вчити чужу мову Не доведеться говорити, все скаже світло Я пишу в нотатках, а в душі натхнення Цей вірш нагадування, і він не сумний І я іще живий, хоч назва віршу темна Дивлячись у небо, бачу кольорові сни
2022-09-28 12:39:46
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
erorka
дякую, друже)
Відповісти
2022-09-30 22:03:40
Подобається
Kruhitka Dobro
Змішані відчуття після прочитання. Щось типу меланхолії
Відповісти
2022-10-21 06:52:11
1
erorka
@Kruhitka Dobro у такому стані я й писав його. Тому радий що прочитання принесло саме ці емоції
Відповісти
2022-10-21 06:55:18
1
Інші вірші поета
Судна ніч розуму людського Horror story ЛЦ "Натхнення" Нічний суд думок
Інші поети
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3074
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1482