Заметіль
Н Ф
В повітрі в'ється заметіль, Безкарно безлад там вчиняє, Хто б попросив її звідтіль? Чи хтось достатню силу має? Позамітала всі стежки, На гілочках - рядки з бурульок, Нещасні,зморені пташки В дахах шукають порятунок. Вона ж їх їжу присипа, І не пита чиєїсь згоди, Пернатим без харчів - біда, Нікого їй, нажаль, не шкода... Ох, розходилась, розбрелась, Вона - неначе королева, В ошатну сукню одяглась, Та погляд її лиш сталевий... Такий - пощади ти не жди, Бо замість серця - ледяниця, Без співчуття вона завжди Стирає посмішки на лицях...
2022-12-11 20:23:07
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ірина Велика
Приємно читати. 🌷Мені подобаються Ваші вірші про природу.
Відповісти
2023-02-19 18:09:37
1
Н Ф
@Ірина Велика Спасибі за коментар🙂
Відповісти
2023-02-19 21:05:23
Подобається
Інші вірші поета
Надворі досить шумно Шукала Закохалась Зимою пахне
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2175
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2242