Заметіль
Н Ф
В повітрі в'ється заметіль, Безкарно безлад там вчиняє, Хто б попросив її звідтіль? Чи хтось достатню силу має? Позамітала всі стежки, На гілочках - рядки з бурульок, Нещасні,зморені пташки В дахах шукають порятунок. Вона ж їх їжу присипа, І не пита чиєїсь згоди, Пернатим без харчів - біда, Нікого їй, нажаль, не шкода... Ох, розходилась, розбрелась, Вона - неначе королева, В ошатну сукню одяглась, Та погляд її лиш сталевий... Такий - пощади ти не жди, Бо замість серця - ледяниця, Без співчуття вона завжди Стирає посмішки на лицях...
2022-12-11 20:23:07
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ірина Велика
Приємно читати. 🌷Мені подобаються Ваші вірші про природу.
Відповісти
2023-02-19 18:09:37
1
Н Ф
@Ірина Велика Спасибі за коментар🙂
Відповісти
2023-02-19 21:05:23
Подобається
Інші вірші поета
Не цікаво Що ж я зробила тобі злого?.. Бажання... Ще зовсім не пізно
Інші поети
Napsugar_Official
@Napsugar_Official
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1408
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1514