Глава 6. Дві симпатії
–Амелі, що ти робиш?–здивовано запитав хлопець.
–Пробач, мені стало шкода тебе...
–О ні, тільки не це...
Не треба цього, я все можу витримати.
–Ти занадто закритий і ти це знаєш. Ти боїшся, що я така сама, як усі?
–Так, цього я боюся найбільше, мені важко комусь довіряти, бо все може обернутися чимось поганим.
–Схаменися! Ти хлопець, а схожий характером до дівчини. Що з тобою?
Джеймі мовчить.
–Я все зрозуміла, більше нічого можеш мені не казати.
–Амелі, але ж...
Дівчина обернулася і пішла.
–Ти так часто йдеш від мене, а сама починаєш мені подобатися.–сказав сам собі Джеймі.
Цю розмову пiдслухала його сестра Емма, яка випадково прослідкувала за своїм братом.
Тим часом...
–Софі, все йде у прірву. За ним важко слідкувати і щось дізнатися. Він занадто закритий у собі.–розповіла Амелі.
–А як ти хотіла? Думала все буде просто? А я тобі ще від початку казала, що слідкувати за ним–це не варіант. Та хіба ж ти когось слухаєш? Ти робиш все так, як тобі заманеться, а досить інколи послухати й чужих порад. А можливо ти...
–Досить!–перебила Амелі.
–Я ще не закінчила...
–Мені вже усе зрозуміло, Софі.
До класу увійшла Емма, подивилася на Амелі і промовила лише декілька слів.
–Амелі, нам потрібно поговорити. Негайно.–сказала Емма і взяла Амелі за руку.
Дівчата вийшли у темний коридор.
–Ай! Боляче! Що тобі треба?–зі страхом говорила Амелі.
–Це ти та подружка, яка була у кафе з моїм братом?–запитала Емма, злісно дивлячись у очі дівчині.
–Ні, не я...
–Брешеш, паскудо! Я вас бачила і я впевнена на сто відсотків, що це була саме ти.
–Ну гаразд, так, це була я. Але на якій підставі ти зла на мене?
–Знаєш, що я тобі скажу? Щоб я й сліду твого не бачила біля мого брата. Йому не потрібна така, як ти. Хоч знаєш, що про тебе в школі розповідають?
–Здогадуюсь, але це все не правда. Я вже давно звикла до пліток.
–Ще один раз побачу тебе зі своїм братом, тобі не жити.
–Еммо, не погрожуй мені, у нас з твоїм братом дружба і не більше, ніж ти собі вигадала.
По коридору йшов Джастін і почув якусь сварку. Він підійшов до дівчат, щоб усе з'ясувати.
–Що за сварка?–запитав Джастін.
–Нічого такого тут немає. У нас з Амелі важлива розмова, чому лізеш туди, куди не слід?–відповіла Емма.
–Не хами мені, інакше я розповім твоєму братові, що я бачив, як ти курила неподалік від школи. Думала, тебе ніхто не помітить? Наївна.–огризаючись відповів Джастін.
–Тільки спробуй, будуть проблеми.–крикнула Емма і пішла геть.
Джастін підійшов до Амелі і обійняв її.
–Ти як? Ця божевільна не завдала тобі болю?
–Джастіне, я можу сама за себе відповісти і мені не потрібна допомога.
–Ти слабка проти неї, перестань вдавати горду та самостійну.
Джастін знову обіймає її.
Тим часом, Джеймі йшов по коридору і випадково побачив, як Джастін обіймає Амелі. Йому було боляче, бо у нього з'явилася до неї симпатія. Він мовчки пішов.
–Ну все, перестань... –сказала Амелі і трохи відштовхнула хлопця від себе.
–Амелі, я ж по-дружньому. Ти мене боїшся?
–У нас тільки дружба, ти ж пам'ятаєш, можливо...
–А можливо я хочу чогось більшого, ніж дружби.
–Пробач, що?
–Амелі, ти вже давно мені подобаєшся, хіба ти цього не бачиш?
–Бачу, але у мене до тебе немає симпатії. Зрозумій...
–Як? Я думав, що я тобі подобаюся, але ти мене соромишся.
–Ти дозволяєш собі мене обійняти, брати за руку, але це не означає, що я можу у тебе закохатися через це.
–Можливо даш мені ще один шанс тобі сподобатися?
–Який в біса шанс!? Ні, і ще раз ні!
–Пробач, мені стало шкода тебе...
–О ні, тільки не це...
Не треба цього, я все можу витримати.
–Ти занадто закритий і ти це знаєш. Ти боїшся, що я така сама, як усі?
–Так, цього я боюся найбільше, мені важко комусь довіряти, бо все може обернутися чимось поганим.
–Схаменися! Ти хлопець, а схожий характером до дівчини. Що з тобою?
Джеймі мовчить.
–Я все зрозуміла, більше нічого можеш мені не казати.
–Амелі, але ж...
Дівчина обернулася і пішла.
–Ти так часто йдеш від мене, а сама починаєш мені подобатися.–сказав сам собі Джеймі.
Цю розмову пiдслухала його сестра Емма, яка випадково прослідкувала за своїм братом.
Тим часом...
–Софі, все йде у прірву. За ним важко слідкувати і щось дізнатися. Він занадто закритий у собі.–розповіла Амелі.
–А як ти хотіла? Думала все буде просто? А я тобі ще від початку казала, що слідкувати за ним–це не варіант. Та хіба ж ти когось слухаєш? Ти робиш все так, як тобі заманеться, а досить інколи послухати й чужих порад. А можливо ти...
–Досить!–перебила Амелі.
–Я ще не закінчила...
–Мені вже усе зрозуміло, Софі.
До класу увійшла Емма, подивилася на Амелі і промовила лише декілька слів.
–Амелі, нам потрібно поговорити. Негайно.–сказала Емма і взяла Амелі за руку.
Дівчата вийшли у темний коридор.
–Ай! Боляче! Що тобі треба?–зі страхом говорила Амелі.
–Це ти та подружка, яка була у кафе з моїм братом?–запитала Емма, злісно дивлячись у очі дівчині.
–Ні, не я...
–Брешеш, паскудо! Я вас бачила і я впевнена на сто відсотків, що це була саме ти.
–Ну гаразд, так, це була я. Але на якій підставі ти зла на мене?
–Знаєш, що я тобі скажу? Щоб я й сліду твого не бачила біля мого брата. Йому не потрібна така, як ти. Хоч знаєш, що про тебе в школі розповідають?
–Здогадуюсь, але це все не правда. Я вже давно звикла до пліток.
–Ще один раз побачу тебе зі своїм братом, тобі не жити.
–Еммо, не погрожуй мені, у нас з твоїм братом дружба і не більше, ніж ти собі вигадала.
По коридору йшов Джастін і почув якусь сварку. Він підійшов до дівчат, щоб усе з'ясувати.
–Що за сварка?–запитав Джастін.
–Нічого такого тут немає. У нас з Амелі важлива розмова, чому лізеш туди, куди не слід?–відповіла Емма.
–Не хами мені, інакше я розповім твоєму братові, що я бачив, як ти курила неподалік від школи. Думала, тебе ніхто не помітить? Наївна.–огризаючись відповів Джастін.
–Тільки спробуй, будуть проблеми.–крикнула Емма і пішла геть.
Джастін підійшов до Амелі і обійняв її.
–Ти як? Ця божевільна не завдала тобі болю?
–Джастіне, я можу сама за себе відповісти і мені не потрібна допомога.
–Ти слабка проти неї, перестань вдавати горду та самостійну.
Джастін знову обіймає її.
Тим часом, Джеймі йшов по коридору і випадково побачив, як Джастін обіймає Амелі. Йому було боляче, бо у нього з'явилася до неї симпатія. Він мовчки пішов.
–Ну все, перестань... –сказала Амелі і трохи відштовхнула хлопця від себе.
–Амелі, я ж по-дружньому. Ти мене боїшся?
–У нас тільки дружба, ти ж пам'ятаєш, можливо...
–А можливо я хочу чогось більшого, ніж дружби.
–Пробач, що?
–Амелі, ти вже давно мені подобаєшся, хіба ти цього не бачиш?
–Бачу, але у мене до тебе немає симпатії. Зрозумій...
–Як? Я думав, що я тобі подобаюся, але ти мене соромишся.
–Ти дозволяєш собі мене обійняти, брати за руку, але це не означає, що я можу у тебе закохатися через це.
–Можливо даш мені ще один шанс тобі сподобатися?
–Який в біса шанс!? Ні, і ще раз ні!
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Глава 6. Дві симпатії
Коли буде продовження?Чи це вже кінець!?
Відповісти
2018-04-24 18:41:57
3
Глава 6. Дві симпатії
Продовження буде???
Відповісти
2018-04-25 09:46:11
1