Я хотіла дружити з Еммою, хоч вона і дівчина з сильним характером. Було помітно, що вона не хоче дружити з такими як я, тихими. Їй більше подобалось гуляти з подругами і курити. Згодна, життя не краще ніж моє.

От тоді я і подумала, що краще не буду дружити з такою, як вона, бо не люблю дівчат, які гуляють. Більше подобалося спілкуватися з такими тихими та скромними, як я. А що у цьому поганого? Більше тем для розмов та спільних захоплень.
                           ***
Урок інформатики. Ми як завжди йдемо у окремий кабінет. Зазвичай я полюбляла приходити першою.
Коли я йшла по коридору, то думала про своє, і через декілька секунд вдарилася у якогось хлопця. Мабуть, теж мріяв про щось. Книга і зошит миттю опинилися на підлозі.

-Ей, ти хоч дивишся куди йдеш!?-заговорив він.

-Можливо.

-Зовсім здуріла вже!?

-Сам чого під ноги не дивишся!? Розумник!-агресивно відповіла я.

-Та пішла ти! Розумниця!

Я вже хотіла вдарити його, але вихованість взяла своє, тому я підняла книгу та зошит і мовчки пішла.

Цілий урок думала про цього "ввічливого хлопця", і вже гадала, що справді була винна, це ж я була замріяна. З одного боку було образливо, що хлопець так говорив зі мною, я ж дівчинка...
Але чомусь мені стало цікаво хто він, раніше його не бачила, можливо теж новий учень?

-Амелі, що з тобою?-запитала Софі.

-Та нічого, просто думаю про когось...

-Ого, закохалася?

-Та ні! Просто я йшла по коридору і зіткнулася з одним хлопцем, а він мені почав хамити.

-Ой, всі вони такі, не думай про погане.

-Гаразд. Дякую тобі, що підтримуєш мене.
Софі усміхнулася у відповідь.

Чомусь я не могла забути його, мені було цікаво дізнатися про його особистість.
                                ***
Ми знову зустрілися поглядами, коли йшли повз клас музики, і він увійшов у нього.
Мені стало цікаво подивитися, що ж він там забув, ще й не зачинив двері, чудово.
Раптом, я почула крик якогось чоловіка, він наче сварив цього хлопця. Я нишком зазирнула у клас.

-Як це ти його загубив!? У нас концерт через тиждень, а ти випадково губиш його!-обурився вчитель.

-Містер Джонс, я обіцяю, що знайду його. Мабуть, він десь на вулиці лежить.-відповів хлопець.

-Гаразд Джеймі, але якщо ти не знайдеш його до останньої репетиції, можеш забути про наші уроки. А тепер йди.

Невже цей смичок, який я знайшла на траві, був його? Так я дізналася, що хлопця звати Джеймі.
Обов'язково віддам його йому, інакше у нього будуть проблеми...