Глава 8. Старий щоденник
Амелі страшно, вона не розуміє, що відбувається, її очі нічого не бачать, просто темрява. Раптом вона чує знайомий чоловічий голос.
–Ну що, чекала мене?–запитав невідомий.
–Відпустіть мене, благаю! Що я вам зробила?–відповідає йому Амелі і плаче.
–Ти зробила мені боляче, стерво.–невідомий забирає руку з очей Амелі щоб вона глянула на нього.
–Джастін...
–А ти думала хто я?
–Благаю, забери ніж від моєї шиї...
–Ой ні, цього я точно не буду робити. Ти хіба цього варта?–Джастін істерично сміється.
–Ти божевільний! І це все через те, що я відмовила тобі?
–Гарно мислиш, саме так. Ти у мене будеш страждати.
–За що? За те що у мене немає симпатії до тебе?
–Замовкни, інакше твій Джеймі побачить тебе вже мертвою.
–Залиш його, він не винен...
–Він винен, бо забрав тебе у мене.
–Зрозумій, людину силою ніяк неможливо примусити когось кохати.–Амелі обережно відводить руку Джастіна від своєї шиї.
–Це звучить переконливо, Алі...
–Ти мене налякав, але я пробачу тобі, хоча це злочин.–дівчина забирає ніж у Джастіна і викидає його у найближчий смітник.
Джастін дивиться на неї, а потім падає на коліна та плаче.
–Амелі, пробач. Я не знаю, що мною керувало...
Дівчина жалісно дивиться на нього, робить глибокий вдих і йде геть, залишаючи його страждати самого. Їй важко визнати, що її життя було під загрозою декілька хвилин тому. Вона вирішує мовчати про цей випадок, бо їй шкода Джастіна. Він лише хотів почуттів від неї, а отримав відмову, на яку не сподівався. Джастін колись ще подякує їй за те, що вона його не викрила поліції.
Тихий вечір, Амелі сидить у своїй кімнаті і думає про все те, що сталося з нею сьогодні. Та думок про Джеймі було найбільше, а саме про той поцілунок. Він був таким непередбачуваним, що вона до кінця не встила все зрозуміти, у неї був маленький шок.
Дівчина відкриває свою шафу, щоб знайти свою нову спідницю, у якій вона б хотіла піти до школи. Та посеред одягу вона знаходить зовсім не спідницю, а дивний блокнот, прикрашений банальними блискітками. Амелі вирішила глянути, що у цьому блокноті. Саме на першій сторінці вона згадала, що це старий її особистий щоденник, у якому вона записувала всі свої думки десь у років дванадцять.
24 лютого, 2015 рік
"Любий щоденнику, сьогодні я знову отримала гарну оцінку з улюбленого предмету. Та сьогодні я випадково впала, зачіпившись за поріг класу і мої однокласники почали сміятися з мене. Вони знущаються кожного дня, а мені ще більше боляче від цього, хочу зробити самогубство або піти геть з цієї школи. Мама каже мені, що потрібно не слухати їх, та я не можу..."
Амелі ніяк не реагувала на цей запис, бо вже давно викинула ті спогади, і їй було вже не боляче. Вона хотіла продовжити вести цей щоденник, з новим розумом і новими думками. Дівчина пише свій перший запис за стільки років.
5 травня, 2018 рік
"Любий щоденнику. Я повернулася до тебе за стільки років. Мені 15, у мене є багато друзів і хлопець. На жаль, мої батьки розлучилися і це змінило мою маму. Та ми живемо далі, хоч би що було.
Мого хлопця звати Джеймі Стоун, йому також 15. Він красивий, але інколи закритий для мене. А ще сором'язливий, але такий романтичний...
Сьогодні у нас був перший поцілунок, я ще досі шокована. Тепер я впевнена, що ми..."
Раптом їй дзвонить Джеймі і вона не встигла завершити останнє речення у щоденнику. Дівчина кладе його на полицю і забуває, Джеймі важливіший ніж якийсь щоденник з особистими думками, думала вона.
–Амелі, ти тут?
–Так Джеймі, а що?
–Боже! Ти жива, я так перелякався...
–Що трапилося? Звідки ти знаєш...
–Завтра поговоримо. Все, бувай...
Хлопець вимкнув телефон, а Амелі почала хвилюватися.
–Ну що, чекала мене?–запитав невідомий.
–Відпустіть мене, благаю! Що я вам зробила?–відповідає йому Амелі і плаче.
–Ти зробила мені боляче, стерво.–невідомий забирає руку з очей Амелі щоб вона глянула на нього.
–Джастін...
–А ти думала хто я?
–Благаю, забери ніж від моєї шиї...
–Ой ні, цього я точно не буду робити. Ти хіба цього варта?–Джастін істерично сміється.
–Ти божевільний! І це все через те, що я відмовила тобі?
–Гарно мислиш, саме так. Ти у мене будеш страждати.
–За що? За те що у мене немає симпатії до тебе?
–Замовкни, інакше твій Джеймі побачить тебе вже мертвою.
–Залиш його, він не винен...
–Він винен, бо забрав тебе у мене.
–Зрозумій, людину силою ніяк неможливо примусити когось кохати.–Амелі обережно відводить руку Джастіна від своєї шиї.
–Це звучить переконливо, Алі...
–Ти мене налякав, але я пробачу тобі, хоча це злочин.–дівчина забирає ніж у Джастіна і викидає його у найближчий смітник.
Джастін дивиться на неї, а потім падає на коліна та плаче.
–Амелі, пробач. Я не знаю, що мною керувало...
Дівчина жалісно дивиться на нього, робить глибокий вдих і йде геть, залишаючи його страждати самого. Їй важко визнати, що її життя було під загрозою декілька хвилин тому. Вона вирішує мовчати про цей випадок, бо їй шкода Джастіна. Він лише хотів почуттів від неї, а отримав відмову, на яку не сподівався. Джастін колись ще подякує їй за те, що вона його не викрила поліції.
Тихий вечір, Амелі сидить у своїй кімнаті і думає про все те, що сталося з нею сьогодні. Та думок про Джеймі було найбільше, а саме про той поцілунок. Він був таким непередбачуваним, що вона до кінця не встила все зрозуміти, у неї був маленький шок.
Дівчина відкриває свою шафу, щоб знайти свою нову спідницю, у якій вона б хотіла піти до школи. Та посеред одягу вона знаходить зовсім не спідницю, а дивний блокнот, прикрашений банальними блискітками. Амелі вирішила глянути, що у цьому блокноті. Саме на першій сторінці вона згадала, що це старий її особистий щоденник, у якому вона записувала всі свої думки десь у років дванадцять.
24 лютого, 2015 рік
"Любий щоденнику, сьогодні я знову отримала гарну оцінку з улюбленого предмету. Та сьогодні я випадково впала, зачіпившись за поріг класу і мої однокласники почали сміятися з мене. Вони знущаються кожного дня, а мені ще більше боляче від цього, хочу зробити самогубство або піти геть з цієї школи. Мама каже мені, що потрібно не слухати їх, та я не можу..."
Амелі ніяк не реагувала на цей запис, бо вже давно викинула ті спогади, і їй було вже не боляче. Вона хотіла продовжити вести цей щоденник, з новим розумом і новими думками. Дівчина пише свій перший запис за стільки років.
5 травня, 2018 рік
"Любий щоденнику. Я повернулася до тебе за стільки років. Мені 15, у мене є багато друзів і хлопець. На жаль, мої батьки розлучилися і це змінило мою маму. Та ми живемо далі, хоч би що було.
Мого хлопця звати Джеймі Стоун, йому також 15. Він красивий, але інколи закритий для мене. А ще сором'язливий, але такий романтичний...
Сьогодні у нас був перший поцілунок, я ще досі шокована. Тепер я впевнена, що ми..."
Раптом їй дзвонить Джеймі і вона не встигла завершити останнє речення у щоденнику. Дівчина кладе його на полицю і забуває, Джеймі важливіший ніж якийсь щоденник з особистими думками, думала вона.
–Амелі, ти тут?
–Так Джеймі, а що?
–Боже! Ти жива, я так перелякався...
–Що трапилося? Звідки ти знаєш...
–Завтра поговоримо. Все, бувай...
Хлопець вимкнув телефон, а Амелі почала хвилюватися.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(3)
Глава 8. Старий щоденник
Як завжди дуже гарно❤❤😻
Відповісти
2018-05-05 09:14:28
2
Глава 8. Старий щоденник
A продовження буде?
Відповісти
2018-05-07 18:00:14
2
Глава 8. Старий щоденник
Це прекрасно. Чекаю на продовження.
Відповісти
2018-05-08 18:14:17
2