Моя зозуля

typeof null

Чому ти знову плачеш, моя люба? Чом знову сльози ллються, наче кров? Чом блищать очі, носик хлюпа? Чому твій стогін ллється між дібров? Чому ти знову відвертаєш погляд? Чому бліді твої завжди рожеві щічки? Чи мучить тебе якийсь злий спогад? Чи просто холодно тобі у темні нічки? Чи боляче тобі, коли вдихаєш Грудями повними важке й дурне повітря? Чому на себе сум брудний вдягаєш? Чому вже не яскрава почуттів палітра? А я ж з тобою, моя люба. Я буду поруч, хоч куди би не задула Нас із тобою доленька тяжка і груба. Зозуленько, я поруч, чи ти не забула? Чи не забула, мила, ти мої обійми? Чи не забула мої очі, що повні любові? Чи не забула ти оті жахливі війни, Що коштували мені і сліз, і крові? О, звісно, ти забула! Ти забула, Як забувають люди про нічні жахіття. Живи тепер наволі, нещасна ти моя зозуле, А я носитиму тебе під серцем крізь століття… 03.04.2019

2019-11-04 20:38:18

9

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Анабель Блэк

А этот о чем?

Відповісти

2019-11-04 20:38:35

1

typeof null

@Анабель Блэк Все о том же, только без агрессии и злобы лирического героя

Відповісти

2019-11-04 20:39:41

1

typeof null

@Anthony Ryabusha Да, именно так :)

Відповісти

2019-11-05 05:02:11

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5565

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1928