Прокляття покинутого

typeof null null

Марній зі мною, моя люба, Щоб я не був на самоті, Вовтузячись в пилу та бруді, А ти була на висоті. Ти обіцяла бути поруч, Хоч куди б я не пішов. Але коли я впав в безодню – Твою підтримку не знайшов. Чому ти мучиш мене, люба? Чом серце краєш, наче хліб? Чом через тебе я навіки І глух, і нім, і геть осліп? Чому приходиш ти до мене І уві сні, і наяву? Навіщо знову топчеш, душиш Вже мертву душеньку мою? Іди та більш не повертайся: Для тебе я навіки щез. Тепер на місці мого серця Стоїть титановий протез. Марній зі мною, моя люба, І хоч би де ти не була, Із часом тебе знищить вітер, Який несе любов моя. 15.03.2019

2019-11-04 20:15:02

9

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

typeof null null

@Uina Ku Зато написала! Это уже хорошо!

Відповісти

2019-11-04 20:22:56

1

typeof null null

Спасибо 💙😅

Відповісти

2019-11-05 05:01:42

Подобається

typeof null null

Ну так українською мовою написано

Відповісти

2019-11-05 06:30:36

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11405

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15817