Прокляття покинутого
Марній зі мною, моя люба,
Щоб я не був на самоті,
Вовтузячись в пилу та бруді,
А ти була на висоті.
Ти обіцяла бути поруч,
Хоч куди б я не пішов.
Але коли я впав в безодню –
Твою підтримку не знайшов.
Чому ти мучиш мене, люба?
Чом серце краєш, наче хліб?
Чом через тебе я навіки
І глух, і нім, і геть осліп?
Чому приходиш ти до мене
І уві сні, і наяву?
Навіщо знову топчеш, душиш
Вже мертву душеньку мою?
Іди та більш не повертайся:
Для тебе я навіки щез.
Тепер на місці мого серця
Стоїть титановий протез.
Марній зі мною, моя люба,
І хоч би де ти не була,
Із часом тебе знищить вітер,
Який несе любов моя.
15.03.2019
2019-11-04 20:15:02
9
10