Вірші
Проспект
Крокуючи я виміряю проспект,
Серце його каблуком відчуваю.
За тисячу років став він експерт —
Вітає людей і в путь проводжає.
Крокуючи я виміряю проспект,
В повітрі кружляє срібляста утома.
Вже пронесли́сь міріади комет,
Коли ми побáчимось з тобою знову?
Крокуючи я виміряю проспект,
До мене він тягне свої три руки́ –
Пригорнутися хоче, і в цей момент
Секрети відкрити за довгі роки́.
Крокуючи я виміряю проспект,
Для тисячі доль сумне роздоріжжя.
Я — лиш частина, неповний комплект,
Мені тут розпýття ніколи не буде.
Крокуючи я виміряю проспект,
Він плаче, він стогне, він виє ночами.
Душу ятри́ть жахливий дефект —
В вершині татáмі¹ зійшлися кутами.
Крокуючи я виміряю проспект,
На ногах розквіта мозолів намистини.
Чи має сенс тéмний цей експеримéнт:
Блукати крізь дощ і теплої дни́ни?
Крокуючи я виміряю проспект,
Він притискається міцно щокою.
Світáння востáннє заграє сонéт —
Зажевріють хрести десь понад рікою.
Маше рукою мертвий проспект,
Його проковтнула холодна імлá.
При тямі чи збожевóлівши вщент,
Ти нарешті прийшов, а мене вже нема.
***
¹Татамі – мати, якими в Японії застеляють підлоги будинків. Зазвичай татамі розкладають так, щоб чотири кути не сходилися в одній точці. Таке розташування вважається сприятливим. Під час похорону або трауру татамі розміщують навпаки – у правильну решітку, щоб кути сходилися.
translated & resurrected
27.04.2021
0
0
72
Cortaderia Selloana
Твоя голубка більш не плаче —
Вже їй нічóго не боли́ть.
Лиш фарби на щоках нестача,
І рту́ть їй у очáх брини́ть.
Вона не ту́литься до тéбе —
Твоє тепло скує навíк.
Не ллється світло поміж рéбер —
Кайдáни прикули́ до ніг.
Кайдáни сморідної маси,
Що гни́ллю ду́шу застеля́.
Цвітуть під вікнами пампáси
Та розсипається стіна.
Стіна з дитячих добрих кáзок,
Тендітних та ласкавих слів,
Смішного щастя без острáшок
Та непалаючих мостів.
Уже вона не виє вовком
На посивілий місяць, втім
Їй голова ідé галопом:
Вона при тямі чи у сні?
Вона мовить, немов відбиток,
Від марення дрижать вуста.
Її обличчя пилом вкрито
Як стáра тріснута труна.
Вже лікарі не допоможуть —
Не плаче дівчинка твоя,
Лиш колискову заспіває
Померзла нежива земля.
—
¹Пампаси – пампасна трава – Cortaderia selloana. У деяких країнах, особливо в Англії та Ірландії, поширена міська легенда, що пампасна трава в палісаднику будинку є умовним знаком того, що тут живуть свінгери. У даному контексті прошу розглядати цю рослину як символ змін.
—
2020
translated & remastered
3
0
64
птах
За обрій впав великий птах
з одним поламаним крилом.
Його сковав могутній страх
із сивим зморщеним чолом.
У хвилі впав великий птах,
В безодню з люті та вогню.
З росою жаху на очах
На смерть дивися він свою
І крикнув птах несамовито,
що сколихнулася вода.
Під цим зеленим оксамитом
блиснула воля золота
і рветься знову птах в блакить.
Рішучість — мов нове крило.
Із серця впевнено струмить
надії лагідне тепло.
Летить над сонцем гордий птах,
крилами землю обійма.
Несе нам звістку на вустах,
що вже скінчилася зима.
травень 2022
3
0
136
Повне коло
Як на землю від горя замерзшу
Падає попіл, тяжко кружляє,
Він за провину дрібно-найменшу
Срібні вії собі вириває.
Сипле вії на білу підлогу,
Щоб повіки не опускати,
Щоб обличчя не крила відлога,
Щоб нарешті себе відшукати.
Як у небо від болю чорнюще
Впали хмари, злі та ледачі,
Плаче серце його невмируще,
Бо голодні в нього невдачі.
Невдачі голодні, нещасні невдачі,
Що випили з моря любові всю кров,
З моря, з якого на очі погаслі
Виходить до нього двійник-лихослов.
Навіки він буде душею німою,
Що втратила розум в поразок струмку.
Спогадом темним, журбою гіркою,
Вночі повним колом й до тебе прийду.
07/08.05.2024
5
2
175
Моя зозуля
Чому ти знову плачеш, моя люба?
Чом знову сльози ллються, наче кров?
Чом блищать очі, носик хлюпа?
Чому твій стогін ллється між дібров?
Чому ти знову відвертаєш погляд?
Чому бліді твої завжди рожеві щічки?
Чи мучить тебе якийсь злий спогад?
Чи просто холодно тобі у темні нічки?
Чи боляче тобі, коли вдихаєш
Грудями повними важке й дурне повітря?
Чому на себе сум брудний вдягаєш?
Чому вже не яскрава почуттів палітра?
А я ж з тобою, моя люба.
Я буду поруч, хоч куди би не задула
Нас із тобою доленька тяжка і груба.
Зозуленько, я поруч, чи ти не забула?
Чи не забула, мила, ти мої обійми?
Чи не забула мої очі, що повні любові?
Чи не забула ти оті жахливі війни,
Що коштували мені і сліз, і крові?
О, звісно, ти забула! Ти забула,
Як забувають люди про нічні жахіття.
Живи тепер наволі, нещасна ти моя зозуле,
А я носитиму тебе під серцем крізь століття…
03.04.2019
9
3
347
Прокляття покинутого
Марній зі мною, моя люба,
Щоб я не був на самоті,
Вовтузячись в пилу та бруді,
А ти була на висоті.
Ти обіцяла бути поруч,
Хоч куди б я не пішов.
Але коли я впав в безодню –
Твою підтримку не знайшов.
Чому ти мучиш мене, люба?
Чом серце краєш, наче хліб?
Чом через тебе я навіки
І глух, і нім, і геть осліп?
Чому приходиш ти до мене
І уві сні, і наяву?
Навіщо знову топчеш, душиш
Вже мертву душеньку мою?
Іди та більш не повертайся:
Для тебе я навіки щез.
Тепер на місці мого серця
Стоїть титановий протез.
Марній зі мною, моя люба,
І хоч би де ти не була,
Із часом тебе знищить вітер,
Який несе любов моя.
15.03.2019
9
10
261
