назви́ мене
Прийми мене. Я втомився блукати по світу. Знайди мені сенс. Мені, люто-дикому звіру. Вклади в мене мудрість. Мені, у порожню макітру. Вкради мене. Вкрий від сонця й дужого вітру. Навчи мене. Як з таким тягарем жити далі. Спаси мене. Виводь молитви́ на темній скрижалі. Вдягни мене. Сповивай мені різану душу. Вдихни в мене віру. Вклади у долонь нетямущу. Зламай мене. До нестями, до чорного болю. Здолай мене. Час обрати новý мені долю. Збирай мене. По шмáттю, на крихти, і знову до купи. Сховай мене. Як червону пляшку отрути. Катуй мене. Як інструмент своїх мрій. Кохай мене. Нарéшті я повністю твій. Цілуй мене. У вологі відкриті вуста. Жадай мене. Як опій примара бліда. Кори́ мене. Я найжахли́віший лиходій. Хвали мене. Я край усіх перипетíй. Ганьби мене. За мої найдрібніші гріхи́. Кляни мене. Це моє ярмо на віки́. Зітри мене. Попелом стану на твóїй шкірі. Вплети мене. В свій корсет і панчохи надії. Спали мене. Розвій мене в стáрому сáду. Збуди мене. Знайди в моїм стані розрáду. Бий мене. До кісток, донесхóчу. Укрий мене. Місяць рани лоскóче. Пригорни мене. Хочу бути ли́ше з тобою. Убий мене. Ти стала моєю труною.
2025-06-30 21:44:23
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3294
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12117