Автомобіль рухався вузькими вуличками старої частини міста, за вікном різнобарвними плямами розфарбовували темний осінній вечір рекламні вивіски та вогники готелів і ресторанів. Погода видалась на диво хороша, тому багато хто із задоволенням здійснював вечірній променад, насолоджуючись останнім вихідним, перед початком робочого тижня.
- Котику, а в нас окремий балкончик буде?, - Юлія притислась до свого співрозмовника, що почав вже було дрімати поруч з нею, розслаблено відкинувшись на шкіряне сидіння.
- Юльчик, не балкон, а окрема ложа, я ж тобі вже пояснював, - незадоволено пробубонів огрядний чоловік, скосивши погляд на відверте декольте своєї подруги, яке вона старанно виставляла на показ. - У мене статус дозволяє купити найкращі місця на весь сезон в театрі, так що не хвилюйся, тебе багато хто побачить і зможе помилуватись твоєю красою.
- Ох, ти такий романтик, Антончику, знаєш чим зацікавити дівчину, - промуркотіла блондинка.
- Якби ж дівчина в театрі цікавилась спектаклем чи хоч архітектурою, - зітхнув чоловік і, прикривши очі, знову відкинувся на спинку сидіння.
- Ну, я ж цікавлюсь, - надулась Юлія, - ти ж знаєш, що у мене вища освіта, я багато читаю і будь який журнал підтвердить, що все це показник високого інтелекту.
- Угу, - не відкриваючи очей, мугикнув Антон, - підтвердить... ото їх ти лише й читаєш, найбільше уваги приділяючи яскравим картинкам та інформації про покази мод, дієти та знаменитостей. А про освіту я взагалі мовчу, здогадуюсь як ти екзамени здавала.
- Ну, котику, навіщо ти так, - ще міцніше притислась дівчина до чоловіка.
- Добре, добре, - посміхнувся Антон, пробираючись рукою у виріз сукні своєї подруги. - Ти в мене найгарніша, сама сексуальна, дуже слухняна, і взагалі - найкраща дівчинка. То я просто сказав, щоб ти вміла відсіч, нашим панянкам з вищого світу, давати.
- Ох, я знала, що ти про мене піклуєшся, - розтанула Юлія, непомітно стягуючи ще нижче сукню, щоб більше зацікавити свого співрозмовника, адже увагу чоловіків потрібно завжди підгодовувати, це вона добре знала з тих самих журналів, про які згадав мільйонер.
Присутність водія та охоронця в автомобілі дівчину зовсім не хвилювала, якщо її коханець ставиться до обслуги як до речей інтер'єру, то чому вона має через них стримувати свою гру, завдяки якій відомий бізнесмен вже півроку був її офіційним бойфрендом.
- Антон Миколайович, приїхали, - чітко відрапортував водій, розглядаючи дівчину свого роботодавця у дзеркало. Блондинка помітивши зацікавленість стороннього чоловіка, своїми відкритими принадами, ще більше прогнулась, відкинувши волосся назад.
Охоронець суворо глянув на молодого водія і ледь помітно похитав головою, він не перший рік працював на Лавея, тому знав як той не любить порушення субординації підлеглих.
- Добре, - Антон різко, відсторонившись від своєї супутниці, перевів погляд на дзеркало. Водій смикнувся, адже йому здалось, що очі роботодавця, всього лиш на мить, засвітились холодними блакитними вогниками, наче у якоїсь потойбічної сутності.
Охоронець вийшов з авто і, перевіривши простір біля театру, зв'язався зі своїми хлопцями, які вже покинули машину, що весь час їхала в супроводі, і мали б завершувати інспектування майбутнього маршруту їх об'єкту охорони.
- Все чисто, - один за одним відзвітувались охоронці і старший загону, кивнувши, відкрив двері автомобіля, випускаючи Лавея.
Чоловік подав руку своїй дівчині, яка одразу ж повисла на його лікті і, розглядаючи оточуючих, в явному пошуку знайомих обличь чи журналістів, почала поправляти зачіску.
- Михо, я думаю, що не маю тобі пояснювати, чому з театру нас має забрати новий водій і куди подінеться цей, - вирівнявшись, глянув у вічі старшому охорони Антон.
- Ні, Антоне Миколайовичу, я знаю, не хвилюйтеся, - кивнув чоловік.
- От і добре, - заусміхався мільйонер. - Кицюню, ходімо. Ми звісно одні з найшановніших гостей, але нас чекати для початку вистави ніхто не буде. А мені не хочеться пропустити прем'єру славнозвісного "Демона".

В ложі Антон з Юлією були самі, чоловік не любив, щоб охорона стирчала за спиною під час вистав. Дівчина насолоджувалась захопленням чоловіків і, сповненими неприкритої заздрості, гнівними поглядами жінок. Красуня вважала, що такі моменти дійсно були варті всіх тих неприємних хвилин в компанії багатого товстуна, кращим за славу і заздрість суперниць не може бути нічого, ну хіба що гроші, дуже великі гроші, які відкривали дорогу Юлії в найдорожчі магазини та салони столиці.
На столику, який примостився між кріслами в персональній ложі Лавея, стояли різноманітні смаколики, кава, шампанське і маленька коробочка оббита червоним бархатом.
- Юліє, перед початком вистави я хотів би дещо тобі сказати, але пообіцяй, що стримаєш емоції, адже мені дуже потрібно, щоб свіжу новину мої конкуренти дізнались з газет, а не на сьогоднішній виставі, - сказав Антон, притягуючи блондинку собі на коліна.
- Ох, обіцяю, - прошепотіла дівчина, не відриваючи погляду від коробочки, яку взяв до рук чоловік.
- Добре, розумниця ти моя, - заусміхався мільйонер, витягуючи з бархатної коробочки перстень з неймовірної краси камінцем. - Юліє, ти станеш моєю дружиною?
- Уіммм, - стримуючи радісний крик дівчина затулила собі рота обома руками і ледь не впала з колін кавалера, який вчасно втримав її вільною рукою. - Так, так, звісно стану.
Блондинка припала до губ нареченого, обплітаючи його шию руками, як тільки Антон вдягнув їй на палець омріяний перстень.
- От і добре, сідай на своє місце, вже вистава починається, - відповівши на поцілунок, відсторонився від Юлії чоловік.
- Але ж я..., - дівчина провела пальчиками вниз від губ Антона, вздовж краватки.
- Ні, все це вдома, - похитав головою Лавей, - сьогодні ти маєш познайомитися з моїми дітьми і зможеш офіційно залишитись вже в нашому домі.
- Ох, так, котику, звісно, - закивала головою блондинка, яка ніяк не могла повірити своєму щастю.
В антракті до Антона підійшов охоронець:
- Пане Лавей, з Вами готовий зустрітися автор сценарію, який підготував постановку по "Демону", Ви наказали домовитись з ним. Привести його сюди?
- Ні, я сам піду, хочу ще переговорити з одним актором, чудово грає хлопчина, - посміхнувся Антон і, поцілувавши руку Юлії, додав, звертаючись до неї, - а ти, моя пташко, посидь тут, з подругами побачишся в одному зі своїх салонів.
- Так, так, звісно, як скажеш, коханий, - закивала блондинка.
Як тільки наречений вийшов з ложі, дівчина витягнула свій мобільний з сумочки і зайшла в мережу, роздумуючи кому б першому написати про каблучку і свій новий статус.
- Чудовий вечір і вистава дуже цікава, - несподівано поруч з нею пролунав голос.
- Хто Ви такий і як потрапили сюди, на вході ж охорона?!, - здивовано глянула Юлія на красеня, який сидів в кріслі Антона і смакував запашною кавою.
- Ну, якщо я вже тут, то певно ж маю право, - посміхнувся брюнет в дорогому костюмі.
- Ох, вибачте, Ви певно діловий партнер Антона, - заусміхалася дівчина, - він казав, що планує зустрітися тут з Вами.
Блондинка оцінила дорогий одяг та красу співрозмовника, а його глибокий таємничий погляд взагалі зміг би розтопити серце будь якої жінки. Дівчина навіть пожалкувала, що не познайомилась з цим багатієм раніше, з таким проводити ночі було б набагато приємніше, адже ці сильні охайні руки явно здатні дарувати лагідні дотики, від однієї думки про які в красуні почала палати шкіра.
- Так як Вам вистава?, - поцікавився чоловік, змірявши поглядом співрозмовницю, чим зірвав тихий стогін з її губ.
- Ох, так, вистава... дуже цікава, - кивнула дівчина, закинувши волосся за плечі.
- Цікава... хм, а чи знаєте Ви, що демони дуже популярні персонажі легенд та історій в багатьох народів світу? І все це не просто так. З давніх часів люди захоплювалися силами Природи і боялися її могутності. Через обмеженість сприйняття світу, яка основана на матеріальному плані їх існування, людство завжди намагалось загнати всі ці прояви сил в зрозумілі для нього рамки, саме через це ми маємо стільки пантеонів старих богів.
- О, це так цікаво, - закивала блондинка, не зводячи погляду з губ співрозмовника, - я знаю легенди про Зевса та інших богів.
- Хм, - чоловік зробив ще один ковток кави. - Так от, сучасна релігія орієнтована на політику, тому під час її становлення акцент робили на єдиному Богу, який мав би стати прототипом для сприйняття єдиного його намісника на Землі - короля, князя, імператора. А всіх старих богів проголосили демонами, які намагаються спокусити людину покірну та праведну, підбиваючи її любити гроші, владу та насолоду. Ви теж це любите?
- Так, люблю, - зачаровано кивнула дівчина.
- Ну, тоді б церква назвала б Вас одержимою дияволом і порадила б провести обряд екзорцизму, - брюнет нахилився ближче до Юлії.
- Що? Але ж це нормально, коли людина хоче досягнути чогось кращого в житті, - розгубилась блондинка.
- Так, але керівникам вигідніше коли їх люди не мріють про владу та гроші, а вважають такі думки грішними, тоді менша конкуренція, - посміхнувся незнайомець, відкинувшись на спинку крісла. - Але знаєте, в усіх вигадках завжди є певний відсоток істини.
- Невже?, - здивовано вигнула брову дівчина.
- Саме так, - кивнув чоловік, - демони дійсно існують, вони спокійно переходять з інфернальних планів на Землю і ходять поміж нас. Ці сутності здатні контактувати з людьми, дарують їм мрії, насолоду, допомагають в досягненні високих цілей... ну, або ж знищують людину, втягуючи її в гріхи обману, зради та самозакоханості, яка призводить до повної деградації, через бездумне потакання тваринним інстинктам.
- Ох, не може бути, - дівчина приклала долоню до рота, показуючи своє здивування, і плавно провела пальцями вниз, заглиблюючи декольте.
- Хм, бачу Ви краще за мене на цьому знаєтесь, - саркастично констатував брюнет, прослідкувавши за рукою співрозмовниці. - Найактивніших демонів, які заволоділи тілом своєї жертви, радять виганяти саме ритуалом екзорцизму.
- А де ж такого спеціаліста можна знайти?
- В наш час їх ще готують в університеті Athenaeum Pontificium Regina Apostolorum, хоча і незалежні практикуючі індивідууми, які вважають себе борцями з демонами, зустрічаються досить часто. Для простої людини захистом вважаються натільні розп’яття, молитви і свята вода.
- Дуже цікаво, - закивала Юлія, не сильно прислухаючись до слів красеня, продовжуючи фантазувати на тему ближчого знайомства з його чудовим тренованим тілом.
- Хм, цікаво, дійсно, - задумливо побарабанив пальцями по столику чоловік. - О, здається скоро продовження вистави вже.
Світло в залі загасили і актори вийшли на сцену, щоб продовжити свою гру.
- Так, почалося, - дівчина подивилась в зал, роздумуючи над тим встигне вона спокусити незнайомого багатія, чи не варто ризикувати через невизначені можливості своїм статусом. - Цікаво чи скоро Антон повернеться, знаєте ми могли б продовжити нашу розмову пізніше, десь... ой...
Коли Юлія повернулась, то побачила, що в ложі вона вже сама.
- Трясця, ну нічого, пізніше ще зустрінемось, - розправивши свою сукню, красуня приготувалась чекати нареченого, який повернувся через декілька хвилин. Про незнайомця дівчина навіть не згадала, забувши про його візит в той момент як побачила обличчя Антона.

Автомобіль Лавея виїхав за межі міста, новий водій вправно керував транспортним засобом, не цікавився чим займається роботодавець, сконцентрувавшись на дорозі, і не розмовляв, що влаштовувало Антона і його старшого охоронця.
- Ну, сподобався наш похід до театру?, - запитав бізнесмен у своєї дівчини, обіймаючи її.
- Так, дуже, - закивала Юлія і, глянувши у вікно, несподівано сказала зовсім не те, що хотів почути чоловік, - а правда, що демони живуть серед людей і можуть керувати нашими думками і тілами?
- Хм, так ти все ж таки дійсно щось дивилась, а не лише виставляла себе перед публікою, - послаблюючи обійми, Лавей уважніше подивився на дівчину. - Є багато теорій що до існування демонів в нашому світі, їх подорожі в інфернальні плани та назад, вплив на живих істот... тебе це справді цікавить?
- Не цікавило, - задумливо продовжила Юлія, - але чомусь я про це думала в театрі, певно через виставу. Таке враження, що хтось розповідав мені дивні легенди про одержимість та екзорцизм...
- Що? Але ж ти сама сиділа в ложі, коли я виходив, - сіпнувся мільйонер, але потім спокійніше додав, - чи моя кицюня просто має жваву фантазію.
- Так, у мене гарно розвинена фантазія, - заусміхалась блондинка, - але питання з демонами чомусь дійсно мене хвилює.
- В мене зібрано багато цікавої літератури вдома на цю тему, зможеш почитати, якщо є бажання, - знизив плечами чоловік, наполегливо притягуючи коханку до себе, завершуючи цим самим дивну розмову.
Маєток Лавеїв знаходився за містом, люди говорили, що у багатія є нерухомість майже в усіх куточках світу, але довести це не міг ніхто, адже на цей рід працювали найкращі спеціалісти, які вміли якісно приховувати інформацію, що не повинна була потрапити на обговорення загалу.
Під’їзна алея з високими кипарисами, темні велетні-дерева, що засинали, скинувши осіннє листя, в саду, слабке освітлення від ліхтариків, що пили сонячне світло, щоб працювати вночі, створювали містичну атмосферу.
Картину доповнював похмурий маєток, з високими бічними баштами та обвитими якоюсь засохлою лозою стінами, в якому пустими зіницями чорніли вікна, світло горіло лише на першому поверсі, господаря явно чекали.
В холі пару зустріли слуги та двоє дітей, хлопчику на вигляд було років з десять, а дівчинка явно молодша, їй десь п'ять-шість, не більше. Юлія панічно намагалась згадати як звати дітей нареченого і подумки корила себе за те, що не здогадалась поцікавитись ними жодного разу за ці півроку.
- Вітаємо всіх, прошу знайомитись - це пані Юлія, моя наречена, - з усмішкою відрекомендував свою дівчину Антон.
З усіх сторін почулись привітання, лише діти продовжили мовчки розглядати майбутню мачуху.
- Всі вільні, - продовжив чоловік, - подайте чай в камінну залу.
Прислуга миттю розійшлась по своїх справах, при цьому зробили вони це так швидко та тихо, що могло здатись, наче люди просто розтанули в повітрі. Блондинка посміхнулась, відмічаючи професіоналізм своїх майбутніх підлеглих.
Несподівано дівчинка, яка виглядала мов лялька, в своєму світлому платті з рюшами та блискучими камінцями, особливо, якщо ще й врахувати її густі золотисті локони та небесно-блакитні очі, підійшла до Юлії і обійняла її за ноги:
- Ви тепер моя мама?
Жінка шоковано подивилась на Антона, потім перевела погляд на дівчинку і тремтячими руками легенько погладила дитину по волоссю, в цей самий момент Юлії здалось, що в руку впивається сотні дрібних голок, на периферії свідомості навіть щось про електрику проскочило, яку блондинка трохи намагалась вивчати в школі.
- Ну, мабуть так, - прошепотіла жінка.
- Не слухай її, вона не мама, - сердито сказав хлопчина, стиснувши кулаки.
- Георг, що я тобі говорив про манери?, - суворо глянув на сина Антон.
- Вибачте, - погляд хлопця за секунду став холодним і він, задерши носа, попрямував до камінної зали.
- Аліуся, ластівочка моя, - мільйонер підхопив дівчинку, яка так і стояла біля Юлії, на руки. - Чим ти сьогодні займалась?
- Ну, ми з пані вчителькою малювали дерева, потім я каталась на Гризунчику і грала на фортепіано, - поспішила перечислити свої забави Алія.
- А Гризунчик - це кінь?, - поцікавилась Юлія, щоб підтримати розмову.
- Понь!, - піднявши вказівний палець вгору, гордо повідомила дівчинка.
- Поні, радість моя, - виправив батько свою дитину і направився за сином в камінну залу.
Вечір пройшов напружено, Георг звісно більше не проявляв явного негативу в розмовах, але неприязнь відчувалась навіть коли він просто мовчки дивився на жінку, яка претендувала на місце його матері.
Після чаювання, служниця відвела Юлію до її кімнати, а Антон пішов вкладати дітей спати. Все це було якось несподівано та незвично для блондинки, яка ніколи не уявляла цього старигана у ролі турботливого татуся, ну хіба що для себе, коли потрібно було щось купувати.
Кімнату їй виділили досить симпатичну, хоча інтер’єр потрібно буде змінити. Першим, що впадало в око, коли переступаєш поріг, було величезне ліжко по центру приміщення. За ним виднілись панорамні вікна, без гардин, а в кутках горіли свічки на високих стойках-підсвічниках. Дверей, крім вхідної, в кімнаті не було, одна арка, яка відкривала свою пащу по ліву руку, вела до здоровезної гардеробної, такі наче будуарами раніше називали, в ній примостився диванчик, велика кількість різноманітних дзеркал, крім цього там також знайшовся туалетний столик та полиці з косметикою. По праву руку арка вела до ванної кімнати, прямо перед проходом в ній розкинулась ванна, яка більше нагадувала кам'яний міні-басейн, а в кінці, відгороджений ширмою з тканини, ховався туалет. Всі крани та оздоблення в цьому приміщенні були золотими з майстерно вбудованими в них дорогоцінними камінцями. І в гардеробній, і в ванній кімнаті, горіли такі ж самі свічки в високих канделябрах, вікна були панорамними, а гардини не передбачались взагалі. Враховуючи, що розмістили жінку на другому поверсі, то вид з чорного нутра саду на кімнати відкривався чудовий.
Юлія роздивилась все навколо і, не довго думаючи, роздягнулась, включила воду, наповнюючи ванну та повернулась до гардеробної, щоб обрати собі нічну сорочку, але так і не визначившись з пріоритетами, махнула на все рукою і повернулась до ванної, розслаблено занурюючись у гарячу воду.
Через годину Юлія лежала на ліжку, насолоджуючись приємною прохолодою простирадла. Дівчина згадувала сьогоднішній вечір і дивувалась чому Антон не прийшов до неї, адже ванну вона приймала довго, а його люди мали час, щоб доповісти про це, Юлія чітко бачила тіні, що рухались парком... хоча, чоловік явно був проти втручання обслуги в його особисте життя, тому певно ніхто йому про таке не доповідає.
Блондинка почала нудьгувати, телевізора чи журнальчиків тут не було, в інтернет заходити не хотілось, тому дівчина, задля забави, підвелась з ліжка і знову почала ходити перед вікнами, на довго затримуючись то біля туалетного столика, намащуючи шкіру ароматними маслами, то біля ванної, перебираючи дрібні склянки з різними засобами гігієни, цим самим вона сподівалась, що спокушає охоронців, які теоретично мали б там чергувати, адже ж саме їх тіні бачила жінка в саду. Високі сильні чоловіки, які охороняли мільйонера, сподобались блондинці вже давно і вона ніколи не втрачала нагоди показати себе їм в усій красі, сподіваючись колись отримати повну владу над їх часом та тілами.
Антон так і не прийшов, тому жінка повернулась на ліжко і швидко заснула, стомлена насиченим подіями днем. Вона не побачила як в кімнаті одночасно перестали горіти всі свічки, а тіні з вулиці перебрались всередину, хаотично переміщуючись по стінах та ліжку.
Дівчина прокинулась від того, що двері відчинились, в темряві, при світлі слабкого місяця, який постійно ховався за хмарами, простежувався силует високого стрункого чоловіка. Його очі палали вогнем, а рухи були різкими та хижими.
- Хто Ви?, - прошепотіла Юлія, намагаючись натягнути на себе простирадло.
- Це я, пташечко, не бійся, - голосом Антона відповів чоловік.
- Антон?!, - блондинка здивовано завмерла приглядаючись до явно чужого тіла, яке не належало її нареченому, але вабило в сотні раз більше точеними вигинами та натренованою статурою. - Але ж...
- Чшшш, тихо, - зашипів чоловік і через секунду притиснув тіло дівчини до ліжка.
Ця ніч здалась Юлії дуже дивною, весь час, під час близькості з нареченим, вона наче була в постійному напівпритомному стані, все навколо розмивалось, кімнатою рухались тіні, які торкалися її шкіри і завдавали цим дивний приємний біль, а очі коханця неперервно горіли червоним. В голову приходили думки про демонів, але зловити їх дівчина не могла, отримані відчуття були на стільки сильними та яскравими, що перекривали все навколо, навіть думкам повноцінно зародитись не давали.
Наступного разу дівчина прокинулась від дивного відчуття, що на неї хтось дивиться від цього було моторошно і тіло покривалось мурашками. Антона поруч вже не було, а в ногах, біля її ліжка, стояв Георг, з незадоволенням розглядаючи оголену жінку.
- Що ти тут робиш?, - сіпнулась Юлія, намагаючись прикритись, але хлопець нічого не відповів, продовжуючи дивитись холодними очима на жінку.
Ще раз Юлія прокинулась від гострого болю... як вона могла заснути, коли той дивний хлопчина був в кімнаті?!... боліла шия, ліва рука, живіт. Дівчина спробувала детальніше оглянути себе, але відчула лише липку субстанцію на руках, яка чорними плямами виділялась на простирадлах.
- Що... що це таке? Кров?! Ааа, - закричала блондинка, підскакуючи на ноги.
Дівчина кинулась до виходу, їй здавалось, що в кімнаті сидить якийсь маніяк, що почав її різати під час сну і зараз завершить свою справу.
- Допоможіть, - Юлія з криками бігала по коридорах, але нікого не зустрічала, всі двері великого маєтку були зачиненими, на стінах зрідка траплялись свічки, які майже не давали освітлення.
Жінка добігла до масивних вхідних дверей, але вони також не відчинились. В паніці Юлія кинулась до камінної зали, де вони ввечері пили чай, їй здалось, що там вона побачила більш яскраве світло. І дійсно, вогонь в каміні весело потріскував, наповнюючи світлом та теплом приміщення. Дівчина видихнула, помітивши, що в кріслі, спиною до входу, хтось сидить:
- Антон, це ти? Я так перелякалась. Поглянь у мене порізи по всьому тілу...
Коли Юлія порівнялась з кріслом, то голову до неї повернув не Антон... Георг з холодними поглядом спокійно сидів перед каміном, тримаючи в руках закривавлений ніж.
- Ні, ні, - прошепотіла жінка і кинулась з камінної зали в коридор. Біля входу вона побачила розп’яття, в голові промайнули слова незнайомця про натільний хрест та захист від демонів… так, демонів!
Жінка зірвала незвичайний перевернутий хрест зі стіни і, притискаючи його до себе, вибігла в коридор. В думках щось крутилось про поклоніння Дияволу і перевернуту символіку, але конкретики в цій каші не було ніякої, а часу подумати дівчині явно не вистачало.
На сходах стояла Алія, в тому ж гарному світлому платті і здивовано дивилась на Юлію, яка бігла в її сторону.
- Мамо, що сталось?, - янголятко простягнуло руку до жінки, - тобі потрібна допомога?
Юлія схопила дівчинку за руку і розплакалась:
- Дитинко... так, так, потрібно викликати поліцію... потрібно сховатись. Твій брат втратив розум, я нікого не можу знайти...
- Тихо, мамусю, не плач, - дівчинка обійняла Юлію і ніжно почала гладити її, від цих дотиків блондинка різко заспокоїлась, впадаючи в стан близький до трансу, вона не побачила, як очі дитини загорілись червоним вогнем. - Пішли, я сховаю тебе.
Алія взяла жінку за руку і повела за собою, заспокійливо щось розповідаючи про будинок і прислугу.

Сонце заглядало у вікно, пускаючи пустотливих зайчиків на білосніжну скатертину.
- Михо, підготуй чорне авто, будь ласка, - звернувся Антон до охоронця і, дочекавшись поки той вийде, повернувся до дітей, які снідали з ним за столом. - Синку, от скажи мені, невже необхідно було вбивати її саме сьогодні. Ви мене навіть не пустили, як звичайно, до своєї жертви перед ритуалом.
- Ла-Вей, ми не твої діти, - обличчя хлопця витягнулось, а очі заполонила темрява. - Чи варто нагадати, що своїх нащадків ти сам зробив сосудами для демонів і приніс в жертву власну дружину, щоб нагодувати нас після виклику?
- Ні, великий Бельфегор, я пам'ятаю, - опустив очі додолу чоловік.
- От і добре, не забувай про це, коли наступного разу вирішиш вказувати нам коли час їсти, - задоволено кивнув хлопець. - Алруна була голодною, сексуальних емоцій, що вивільнила жертва виявилось недостатньо, чисте задоволення тій жінці приносили лише гроші, тому не було сенсу затягувати з ритуалом. Я взагалі в цей раз участі не брав, мені достатньо було енергії крові Юлії, вона була перенасичена гріховними бажаннями та тягою до збагачення, яка насичує мене краще, ніж шматки плоті живої жертви.
Очі дівчинки спалахнули вогнем і вона, облизавши губи довгим язиком, посміхнулась Ла-Вею так, що у того перехопило від страху подих.
- Так, звісно, це головне, - кивнув ледь отямившись чоловік. - А як з...
- З поповненням наших сил та угодою?, - солодко проговорив Бельфегор. - Все діє. Акції твоєї організації знову виросли в ціні, твій організм скинув десяток років, а діти ситі і задоволені життям ще на півроку-рік. По енергетичному сліду Юлії остання доба з її життя зачищена, всі бачили, що ви розпрощались з нею ще вчора і вона поїхала з міста. Так що можеш спокійно обирати нову фаворитку.
- Нову... так, звісно, - посміхнувся Антон, згадуючи про відбір фавориток, який проходив майже століття тому, коли його ім'я асоціювалось з містикою та оргіями, через що чоловік завжди був бажаним гостем в будь якому домі, адже тоді магічні практики та темні культи були на вершині своєї популярності... хоча, сьогодення напевно навіть в чомусь краще, зручніше так точно, адже люди теж легко продають себе за владу та гроші, не потрібно навіть підтримувати репутацію, просто час від часу нагадувати через змі про свої статки, після чого Ла-Вей щоразу з легкістю отримував нових жертв для своїх демонів та ритуалів.