Зафарбовуємо життя
Iryna Markova
Дерева голі і земля чорніє, Вкриває місто біле полотно, Усі забули про дитячі мрії, Згубили їх в минулому давно. Турботи й цілі, час усіх хвилює, У сірих буднях втратили себе, Зітхає Доля, пензлями малює, І знову сіре й біле, чорне і важке... Спинись, прошу, ще є у світу фарби! Поглянь на неба чистую блакить, На пролісок, що з снігу визирає, І джерельце, що десь з гори біжить. На теплу радість, що дитя дарує, Веселий сміх та казки ясну мить. І сонце світ нам золотом малює... Згадай про мрію, яка десь летить! Турботи будуть і прийдуть печалі, Таке життя, душа у всіх болить... Проте не варто знову забувати Про свої мрії й щастя світлу мить. Iryna Markova 🌿
2021-01-31 12:07:20
5
0
Інші вірші поета
Вишиванка Скінчилась весна Крига розтане Частинка Всесвіту
Інші поети
Kim Diamond
@DiaStf02
Luna
@Moon_Luna_
Едрін
@sad_fox
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1880
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899