Зафарбовуємо життя
Iryna Markova
Дерева голі і земля чорніє, Вкриває місто біле полотно, Усі забули про дитячі мрії, Згубили їх в минулому давно. Турботи й цілі, час усіх хвилює, У сірих буднях втратили себе, Зітхає Доля, пензлями малює, І знову сіре й біле, чорне і важке... Спинись, прошу, ще є у світу фарби! Поглянь на неба чистую блакить, На пролісок, що з снігу визирає, І джерельце, що десь з гори біжить. На теплу радість, що дитя дарує, Веселий сміх та казки ясну мить. І сонце світ нам золотом малює... Згадай про мрію, яка десь летить! Турботи будуть і прийдуть печалі, Таке життя, душа у всіх болить... Проте не варто знову забувати Про свої мрії й щастя світлу мить. Iryna Markova 🌿
2021-01-31 12:07:20
5
0
Інші вірші поета
Рідний дім Ніч Мертві мрії Весняно-зимовий танок
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4346
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11488