Зафарбовуємо життя
Дерева голі і земля чорніє,
Вкриває місто біле полотно,
Усі забули про дитячі мрії,
Згубили їх в минулому давно.
Турботи й цілі, час усіх хвилює,
У сірих буднях втратили себе,
Зітхає Доля, пензлями малює,
І знову сіре й біле, чорне і важке...
Спинись, прошу, ще є у світу фарби!
Поглянь на неба чистую блакить,
На пролісок, що з снігу визирає,
І джерельце, що десь з гори біжить.
На теплу радість, що дитя дарує,
Веселий сміх та казки ясну мить.
І сонце світ нам золотом малює...
Згадай про мрію, яка десь летить!
Турботи будуть і прийдуть печалі,
Таке життя, душа у всіх болить...
Проте не варто знову забувати
Про свої мрії й щастя світлу мить.
Iryna Markova 🌿
2021-01-31 12:07:20
5
0