мої провідники
твої агатові суворістю ворони, крива десятка оксамитових родимок, були священником на моїх проводах, ґрунтом долонь чужого кохання, кригою сяйва жахливого раю, коли наснилось, як я помираю під бузковим накипом власних повік, де тебе насправді немає. я прокинулась - схотіла назад, щоб розтопити лід. бо час минає - я забуваю, як виглядала твоя розгубленість, чого ми так часто сварилися, чому я мріяла звідси поїхати - себе ж потягну за собою, цукрових рим занотоване горе, бузковий бархат, врятований словом - я не була собою тільки з тобою. це ж добре? певною мірою. а тепер ти за три океани, за десять вигаданих сторін світу - я лиш мрію з тобою сваритися, я лиш мрію про урагани, я все ще хочу поїхати. я мрію слухать церковні співи, ти пробач мені мою слабкість: мені здається, що смерть - майже вічності, бо лише уві снах я щось бачу. я хочу слухать гіркі водоспади, слухати, як наука пояснює мені мої власні почуття - підвладні алгоритмам, коливанням маятників та хімічним реакціям при температурах жерла вулкану, усім з законів небуття. я хочу знати, де шукати воронів; як щасливо прокидатися в пустому місті; що тебе не буде на моєму похороні, бо й похорону у мене не буде. найближчим часом. тільки уві снах, які я розтираю кригою сяйва жахливого раю з вікон моєї кімнати, яка не змінилась ні крапельки. як і я. а що там з тобою? мабуть, все так само. і сни одні на двох. тож я чекаю дороги до раю і ворона провідником.
2022-11-07 12:47:38
8
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8681
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3195