мої провідники
твої агатові суворістю ворони, крива десятка оксамитових родимок, були священником на моїх проводах, ґрунтом долонь чужого кохання, кригою сяйва жахливого раю, коли наснилось, як я помираю під бузковим накипом власних повік, де тебе насправді немає. я прокинулась - схотіла назад, щоб розтопити лід. бо час минає - я забуваю, як виглядала твоя розгубленість, чого ми так часто сварилися, чому я мріяла звідси поїхати - себе ж потягну за собою, цукрових рим занотоване горе, бузковий бархат, врятований словом - я не була собою тільки з тобою. це ж добре? певною мірою. а тепер ти за три океани, за десять вигаданих сторін світу - я лиш мрію з тобою сваритися, я лиш мрію про урагани, я все ще хочу поїхати. я мрію слухать церковні співи, ти пробач мені мою слабкість: мені здається, що смерть - майже вічності, бо лише уві снах я щось бачу. я хочу слухать гіркі водоспади, слухати, як наука пояснює мені мої власні почуття - підвладні алгоритмам, коливанням маятників та хімічним реакціям при температурах жерла вулкану, усім з законів небуття. я хочу знати, де шукати воронів; як щасливо прокидатися в пустому місті; що тебе не буде на моєму похороні, бо й похорону у мене не буде. найближчим часом. тільки уві снах, які я розтираю кригою сяйва жахливого раю з вікон моєї кімнати, яка не змінилась ні крапельки. як і я. а що там з тобою? мабуть, все так само. і сни одні на двох. тож я чекаю дороги до раю і ворона провідником.
2022-11-07 12:47:38
8
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15896
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1742