мої провідники
твої агатові суворістю ворони, крива десятка оксамитових родимок, були священником на моїх проводах, ґрунтом долонь чужого кохання, кригою сяйва жахливого раю, коли наснилось, як я помираю під бузковим накипом власних повік, де тебе насправді немає. я прокинулась - схотіла назад, щоб розтопити лід. бо час минає - я забуваю, як виглядала твоя розгубленість, чого ми так часто сварилися, чому я мріяла звідси поїхати - себе ж потягну за собою, цукрових рим занотоване горе, бузковий бархат, врятований словом - я не була собою тільки з тобою. це ж добре? певною мірою. а тепер ти за три океани, за десять вигаданих сторін світу - я лиш мрію з тобою сваритися, я лиш мрію про урагани, я все ще хочу поїхати. я мрію слухать церковні співи, ти пробач мені мою слабкість: мені здається, що смерть - майже вічності, бо лише уві снах я щось бачу. я хочу слухать гіркі водоспади, слухати, як наука пояснює мені мої власні почуття - підвладні алгоритмам, коливанням маятників та хімічним реакціям при температурах жерла вулкану, усім з законів небуття. я хочу знати, де шукати воронів; як щасливо прокидатися в пустому місті; що тебе не буде на моєму похороні, бо й похорону у мене не буде. найближчим часом. тільки уві снах, які я розтираю кригою сяйва жахливого раю з вікон моєї кімнати, яка не змінилась ні крапельки. як і я. а що там з тобою? мабуть, все так само. і сни одні на двох. тож я чекаю дороги до раю і ворона провідником.
2022-11-07 12:47:38
8
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8660
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1156