Автобус зі скрипом в'їхав в неоновий шал заправки. Від перенасичення світлом, одразу заболіли очі і з'явилось гостре бажання розбити половину лампадок. Випавши із автобуса, застигла в позі бодігарда біля виходу. Лад вивалився слідом.

- Якого біса, я ж спав!

- Ню, спав не спав, а о такій порі на дорогах багато чого швендяє. - наїжачившись від холодного вітру, я окинула поглядом а-ля принц Леголас нашу різномастну групу. І те, що я побачила, мені дуже не сподобалось.

До нас напросився небажаний гід. Невелика сіра істота, чиє тіло повністю вкрите шорстким хутром а за горбатою спиною мілко тріпочуть два кажанячих крила. На фоні темної морди яскраво виділялись очі, які здавалось ось-ось вилізуть з орбіт. Блуд.Паскудно...

Кивнула Ладові, дракон легким рухом долоні виловив цього суб'єкта з натовпу і поставив переді мною.

- Ну і? - брова смикнулась і плавно поповзла вгору. Прямо пропорційно рівню мого скепсису.

- Що "і"? - огризнулась істота. - Думаєш, як маєш зв'язки у колах вищих створінь, так можеш кого схочеш щемити, курво?

Тобто вищих? Я ще чогось не знаю? Добре, опустимо цю цікаву деталь. Мене більше цікавлять звороти цього милого створіннячка.

- Обирай вирази, пухнастику. - загрозливо скрипнув Лад.

Ух, від нього прям так і віє брутальністю. Зараз прям розтану, і утворю артифіціальну водойму. Так, стоп, про що я думаю?!

- Отже, шановний, пропоную вам угоду... - почала я, але була перервана потоком нецензурних висловів латиною, які так недоречно вклинив в наш милий діалог мій візаві.

Видихнула.

Не допомогло.

Вдихнула. Травма, нанесена моїй тонкій душевній організації не загоїлась.

І тут стався БУМ! - і від нашого знайомого залишились лише зотлілі клаптики. Озирнулась - ніхто з групи цього не помітив, усі чинно вантажились в автобус.

Я на ватяних ногах доповзла до свого місця, Лад сів у проході .

- А ти страшна жінка...

- З чого б це? - запитання вийшло більш різким, ніж планувалось.

- Так розправитись з бідолагою за грубощі... - дракон торкнувся щетинистого підборіддя.

- Це не я. - замовкла, потім додала: А якщо я, то не навмисно. І взагалі, з яких пір ти - Вищий?

Дракон вирішив пожертвувати можливістю черговий раз причепитись до моїх слів, аби лиш не відповідати мені. Я стенула плечима і вдягши подушку, спробувала заснути. Однак кожного разу, коли я провалювалась в нетривалий сон, перед очима ставав Меф. Куди ж він подівся?..