- Я не маю жодного бажання з вами розмовляти! - гаркнула моя скромна персона, хряцнувши дверима ванної кімнати, так як в студії, куди мене закинуло, інших замкнених приміщень окрім основного і ванної, не було.
- Дарко, трясця, що я зробив не так? - в двері щось гупнуло.
- Я не знаю, хто ви і, тим більше, що ви зробили не так! - Як же мене це дістало! - Що вам від мене треба?!
- Ти. Ти мені треба!
Двері злетіли з петель.
Переді мною стояв той юнак, який нахабно мене викрав. Тільки він... змінився... Нууу зовсім трошки!
Сорочка в деяких місцях луснула по швах, оголивши шкіру, яка вкрилася жовтогарячими і багряними лусочками. Зіниці видовжились, а райдужка мінилась всіма відтінками золота. Мідне волосся вихрами розметалось навколо, а повітря аж переливалось іскрами... Щоб мені перед сном хобітів рахувати... Та це ж...
- Що ти таке? - Трясця, невже це я так хриплю?
- Дракон. Ніби ти не знала, - Юнак хитнувся і, вдарившись плечем об одвірок, сповз долі.
Щось явно пішло не так. Стоп, дракон? Філ щось казав про дракона... Л... Лад... Ладомир.
- Ладомир? - я присіла поруч із драконом, силкуючись зібрати докупи думки, що наполегливо дезертирували з поля бою.
- Невже згадала? - дракон силувато посміхнувся, але одразу ж скривився.
- Так, згадала, як мені про вас казали. Вам недобре? - Я приклала руку до чола юнака. Його шкіра була неймовірно гарячою.
- М'яко кажучи. - Ладомир спробував підвестись, але в нього це вийшло лише з другого разу і то, лише з моєю допомогою. Якимось дивом, мені вдалось дотягти його до канапи в загальній кімнаті.
- Це йому боком ваша остання пригода вилазить, - з обличчям знавця зауважив Філ, що виринув зі складок простору на бильці дивану, коли я, вклавши свою ношу, знеможено сповзла на долівку.
- Філ, що відбувається? - прошелестів Лад.
- Ти борешся із наслідками пекельного полум'я, а Даро відшибло пам'ять.
- Як решта?
- Живі, облаштовуються на новому місці.
- Мені навіть в лом запитувати, про яку решту йдеться, - я зітхнула.
Раптом щось торкнулось мого волосся. Я перевела погляд вбік - пальці дракона торкались пасем, які випадково лягли на диван. Він не розплющував очей, на його вустах була ледь помітна посмішка. Він нагадував сліпого музиканта, який намагався відчути звук на дотик.
- Є якийсь спосіб повернути мені спогади? - поцікавилась я, намагаючись подолати спантеличення.
- Є.
Тво...є терпіння, мати Тереза, було справді титанічне!
Цікаво, а нормально переміщатись в проторі - зовсім не варіант?
Перше, що я побачила, були смугасті панчохи. Трохи нижче - грубі ботфорти, вище - джинсові шорти, така ж смугаста майка, що оголювала білі, ледь торкнуті веснянками руки. Мить - і до мене схилилось довгасте веснянкувате обличчя в обрамленні мідних кісок, з якого допитливо дивились оніксово-жовті очі з тонкими зіницями.
- Будемо ся знайомити. Мі Радослава кличуть, - Дівчина простягнула мені долоню, в байкерській рукавичці. - А як ти ся звеш?
- Даро, - я вже збиралась потиснути простягнуту руку, як мене пересмикнуло від раптового вигуку:
- Радо, а якого біса ти тут робиш?
- Ти, брате, як ніц не знаєш, так і сиди тихо, - в очах дівчини танцювали бісики. - Ти цьому демонятку маєш крильця цілувати, за те, що мене покликав.
Лад, скрипнув зубами, скосивши очі на Філа, але нічого йому не сказав.
- Гей, гальмуйте на поворотах! - я таки завершила рукостискання. - Я певна, навіть якби я все пам'ятала, я б не одразу зрозуміла, що за мафіозні пристрасті тут розгорнулись. Для того мені, мабуть, треба було заллятися майже в нуль, бо це неподобство на тверезу голову сприймати ой як важко!
- А вона в тебе нівроку! - присвиснула Рада, - Радій, сонечко, що я прилетіла рятувати твою нещасну голівку, - вона перевела погляд на Лада. - І пропащі мідяні кучері цього харцизяки.
Лад рикнув.
- Закрий рота й іклами клацни! Я, між іншим, старший!
- Щось воно не особливо помітно! - дівчина повела бровою. - Бо розуму не влізати в сумнівні історії і не втягувати в них інших, як я подивлюсь тобі не стало!
- Там ще хто кого втягнув...
- Не переводь із хворої голови на здорову!
- Хто тут здоровий, це ще питання!
- Так, ану ша! - я вирішила втрутитись, бо вони тут скоро мене поділять на запчастини і пиляти почнуть. - Ви казали, що зможете повернути мені спогади!