- Слухай, а демони знають, що є така стаття, як кіднепінг?
- Повір мені, є речі, набагато гірші за якісь людські закони. - прилетіла мені малопривітна відповідь з водійського сидіння.
- Наприклад, покинути свою дитину з каменюкою за якою волочиться вся пекельна зграя? А, Ясовлар?
- Ялинки-перлинки, ти навіть знаєш, як мене звуть? - напівздивовано гмикнув демон. - Підготувалась ти, я бачу добре.
- Читала літературу, допитувала очевидців. - Закотила очі. - Словом, зробила все в найкращому вигляді. Але я не думала, що людина, яка спаскудила мені добрячу частину життя, виявиться, по-перше, не людиною, а по-друге - крадієм, повернутим на тотальній владі. У мене лише два питання - на біса ти крав той камінь? Щоб потім сховати його в мені?
- Ні. - його голос звучав на диво рівно. - Викрав я його у період просто препаскудних розбіжностей з керівництвом - на той момент це мені здалось розумним. Я міг би диктувати свої умови, перебрати на себе великий сегмент владних повноважень, перебудувати весь лад всередині пекла.... - крізь водійське люстерко я бачила, як загорілись його очі. - Але я занадто пізно зрозумів, що така сила мені не по зубах. Тому я запечатав кристал в тобі та...
- Та подався на курси підвищення кваліфікації... - щось мене прямо прорвало на сарказм сьогодні. - А тепер вирішив відкрити банківську комірку і отримати безліміт на владні плюшки. Агонь! До речі... Що це тебе так пробило на відвертості?
- Ну, тобі скоро доведеться померти, тому... - його вуста перекосив вищир. - Не бачу причин відмовляти тобі у задоволенні твоїх маленьких забаганок. Вважай це задоволенням останнього бажання смертника.
- І на тому дякую, отче...
Чесно, мені завжди здавалось, що з моїм щастям лише сапером бути - якщо рахувати усі мої капітальні зальоти за останні два роки, можна написати пригодницьку книжку. У двох частинах.
Ми виїхали за місто. По обидва боки від дороги почався ліс. Феєрично - мене вб'ють в лісі! Дивним було те, що ця думка мене не лякала, радше обурювала. Цікаво, як швидко очухаються мама та Лад? Чи спробують вони мене знайти? Але ж цей пройдисвіт сто відсотків подбав про те, щоб нас не знайшли.
В голові чомусь одразу постала сцена моїх похоронів. Як на передньому плані стоять моя сім'я, друзі, а позаду - Мефістофель, Ладомир, Філактет, Раці, Асмодей... На очі навернулись сльози...
Та тю, ми ще не з такого вигрібали! Прорвемось! Якось...
Машина раптово загальмувала. Ліс встиг закінчитись, тепер довкола було поле, з якого нещодавно почав сходити сніг. Ми стояли на добряче покоцаному перехресті.
- Приїхали. - Ясовлар витягнув ключі із запалювання і відкрив дверцята. - Виходь.
В голові крутився весь доступний мені арсенал заклять, доки я, максимально повільно виходила з машини. Він стояв з іншого боку і дивився на мене поверх її пошкрябаного даху. Дивився спокійно і з ноткою самовпевненості.
Ну, це вже верх нахабності, пробачте! Я - не дитячий набір для вирощування кристалів, щоб відкривати мене за інструкцією в певний час!
Тому я просто перевернула на нього автівку... Ось так просто взяла за невеличку сходинку під дверцятами й перевернула... З гуркотом авто скотилось у кювет, а Ясовлар з вкінець офігівшим виразом лежав млинцем долі.
Так, ефекту несподіванки ми досягли. Тепер треба валити звідси.
Спробувала телепортацію. Трясця! Одне з двох: або галімий з мене телепортатор, або це завбачливе демонятко поставило блокувальний купол. Зараза...
Почувши промовисте кряхтіння позаду, я вирішила все-таки не випробвувати долю, а добити те трикляте паскудство. Ага, вирішити - вирішили, а от втілити не вдалось - потужною хвилею мене відкинуло в протилежний кювет.
Нотатка на майбутнє: падати - боляче...
Нотатка друга: якщо твоє серце хоче з'їсти один могутній збоченець, то скоро за ним прийде другий...
Нотатка третя: струс мозку дуже дезорієнтує. Особливо чітко ти це розумієш, коли бачиш свого опонента, що навис над тобою, в трьох екземплярах.
Нотатка четверта: фігня, перед смертю згадуєш все, що сталось з тобою за життя - у тебе перед очима стоять конкретні люди. І нелюди.
Нотатка п'ята: асфальт - холодний, а ніж, коли проводить приблизну лінію надрізу - ще холодніший.
Нотатка шоста: перед смертю добре не жалкувати про скоєне.
Нотатка сьома: я не хочу помирати.