а ти знаєш?..
(18+)
та сама могила, і та сама медаль-тягар, замучена моя до сновидінь аутоагресія*... і помер той, хто душу мою злобою обікрав, і добив в мій горб ще одну ношу в прогресії... — а ти знаєш, що відьм хоронять на цвинтарі, приносять в останню путь ель і виноград, а потім святять камінь в невинній крові, підбираючи жертв без гадальних карт?.. — а я думала їх спалюють на вогні вночі чи вішають перед тим, мучавши в темниці, та так, що і після смерті не можуть спочить, відійшовши в світ мертвих до Жниці! — крива твоя дорога без підстав і буде так!.. знай, ти світу більше не бачила, відколи... — відколи трах#ла мою сестру і той знак приводила їй щоразу як доказ твоєї любові?.. тепер же вона лежить під гівном коней, зганьблена остаточно, викреслена з родини батьком, але як потворна згадка і... апогей, де змія над чашою**, так замальовано стіни... — мені шкода, шкода, що взагалі це сталося... — шкода? серйозно? вона мертва, майже гнила, навіть якщо в пекло, відьмо, провалишся, біль залишиться як і рана смертельно-жива... ми обоє замовкли. лиш вітер волосн ласкав, тихцем наспівував йоркських романсів. сум втрати ріжуче поміж ребер запав до відьми в настороженій звіриній повадці. — знаєш є фанатики як твій любий батько, є віруючі в ідеал ідеї без смертей як ми, проте ні ті, ні ті не бездоганні по правді, коли стоять близько до границі пітьми. *** горів жадобою задоволення люд тих битв, вона своє спокутала, тепер на відпочинок і серед Салемських лісів і отчих кривд згадує тихий голос в ту темну днину: — а ти знаєш, що відьм хоронять на цвинтарі, приносять в останню путь ель і виноград, а потім святять камінь в невинній крові, підбираючи жертв без гадальних карт?.. аутоагресія* — активність, націлена (свідомо чи несвідомо) на заподіяння собі шкоди у фізичній та психічній сферах. змія над чашою** — тут мається на увазі зміна імені з Гії на Гігею, яка часто забражується зі змією.
2020-12-20 21:40:24
3
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1047
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8545