а ти знаєш?..
(18+)
та сама могила, і та сама медаль-тягар, замучена моя до сновидінь аутоагресія*... і помер той, хто душу мою злобою обікрав, і добив в мій горб ще одну ношу в прогресії... — а ти знаєш, що відьм хоронять на цвинтарі, приносять в останню путь ель і виноград, а потім святять камінь в невинній крові, підбираючи жертв без гадальних карт?.. — а я думала їх спалюють на вогні вночі чи вішають перед тим, мучавши в темниці, та так, що і після смерті не можуть спочить, відійшовши в світ мертвих до Жниці! — крива твоя дорога без підстав і буде так!.. знай, ти світу більше не бачила, відколи... — відколи трах#ла мою сестру і той знак приводила їй щоразу як доказ твоєї любові?.. тепер же вона лежить під гівном коней, зганьблена остаточно, викреслена з родини батьком, але як потворна згадка і... апогей, де змія над чашою**, так замальовано стіни... — мені шкода, шкода, що взагалі це сталося... — шкода? серйозно? вона мертва, майже гнила, навіть якщо в пекло, відьмо, провалишся, біль залишиться як і рана смертельно-жива... ми обоє замовкли. лиш вітер волосн ласкав, тихцем наспівував йоркських романсів. сум втрати ріжуче поміж ребер запав до відьми в настороженій звіриній повадці. — знаєш є фанатики як твій любий батько, є віруючі в ідеал ідеї без смертей як ми, проте ні ті, ні ті не бездоганні по правді, коли стоять близько до границі пітьми. *** горів жадобою задоволення люд тих битв, вона своє спокутала, тепер на відпочинок і серед Салемських лісів і отчих кривд згадує тихий голос в ту темну днину: — а ти знаєш, що відьм хоронять на цвинтарі, приносять в останню путь ель і виноград, а потім святять камінь в невинній крові, підбираючи жертв без гадальних карт?.. аутоагресія* — активність, націлена (свідомо чи несвідомо) на заподіяння собі шкоди у фізичній та психічній сферах. змія над чашою** — тут мається на увазі зміна імені з Гії на Гігею, яка часто забражується зі змією.
2020-12-20 21:40:24
3
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1474
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4163