а ти знаєш?..
(18+)
та сама могила, і та сама медаль-тягар, замучена моя до сновидінь аутоагресія*... і помер той, хто душу мою злобою обікрав, і добив в мій горб ще одну ношу в прогресії... — а ти знаєш, що відьм хоронять на цвинтарі, приносять в останню путь ель і виноград, а потім святять камінь в невинній крові, підбираючи жертв без гадальних карт?.. — а я думала їх спалюють на вогні вночі чи вішають перед тим, мучавши в темниці, та так, що і після смерті не можуть спочить, відійшовши в світ мертвих до Жниці! — крива твоя дорога без підстав і буде так!.. знай, ти світу більше не бачила, відколи... — відколи трах#ла мою сестру і той знак приводила їй щоразу як доказ твоєї любові?.. тепер же вона лежить під гівном коней, зганьблена остаточно, викреслена з родини батьком, але як потворна згадка і... апогей, де змія над чашою**, так замальовано стіни... — мені шкода, шкода, що взагалі це сталося... — шкода? серйозно? вона мертва, майже гнила, навіть якщо в пекло, відьмо, провалишся, біль залишиться як і рана смертельно-жива... ми обоє замовкли. лиш вітер волосн ласкав, тихцем наспівував йоркських романсів. сум втрати ріжуче поміж ребер запав до відьми в настороженій звіриній повадці. — знаєш є фанатики як твій любий батько, є віруючі в ідеал ідеї без смертей як ми, проте ні ті, ні ті не бездоганні по правді, коли стоять близько до границі пітьми. *** горів жадобою задоволення люд тих битв, вона своє спокутала, тепер на відпочинок і серед Салемських лісів і отчих кривд згадує тихий голос в ту темну днину: — а ти знаєш, що відьм хоронять на цвинтарі, приносять в останню путь ель і виноград, а потім святять камінь в невинній крові, підбираючи жертв без гадальних карт?.. аутоагресія* — активність, націлена (свідомо чи несвідомо) на заподіяння собі шкоди у фізичній та психічній сферах. змія над чашою** — тут мається на увазі зміна імені з Гії на Гігею, яка часто забражується зі змією.
2020-12-20 21:40:24
3
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1067
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2560