він відповідає мені
(18+)
у її очах все ще жило літо, хоч довкола все було сірим, та і дивний фальцет розривав груди, коли бачила пломб, який закривав міцно чорну шухляду і йшов паскудний ливень, тоді в десять говорила: «обман.» через десять років кричить: «найоб!» щиро так вірить, що це все ілюзія, витвір фантазії Геймана, вони разом бавляться в дивну гру з критичною назвою «піжмурки», але реальність жорстока, кляті людиська, тим паче (старанно ховає остервеніння). ходить навколо пейзажу рожевого і дописує сірий, бо так простіше стає час від часу таскати важкі гирі. весна 2021 року.
2021-05-01 20:11:16
5
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4815
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5626