Розгубила
(18+)
Ти таланти свої розгубила десь на стежках, Роздавала їх щедро так, що німіли руки. Відривала від себе, смикала по шматках, Сподівалася, що залишать щоденні муки. Ти не знала, що саме це і було життя, Коли падала-піднімалася й знову вперто Крокувала, зціпивши зуби, і до пуття Ще не відала того, за що доведеться вмерти. Та єдина мить, що здіймала тебе до хмар, Що носилася думкою-вітром далеко в полі, Залишила дійсність, потрапивши до примар, І зовсім не хоче вертатись сюди на волю. Не зібрати знову таланти тобі назад, Не літати там, де палає над небокраєм. Розгубивши все, залишився лиш зорепад, Що тривожить знову і знову тебе навзаєм...
2021-08-31 04:14:33
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Дякую за такі чудові слова) так і є, і переклад не передасть того, що є в оригіналі...
Відповісти
2021-08-31 04:21:07
Подобається
Лео Лея
Дякую💖 а твої коментарі треба виписати в окрему збірку, вони дуже цікаві, своєрідні та оригінальні 👍
Відповісти
2022-11-13 09:03:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1664
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2452