Нічне безглуздя

Лео Лея

(18+)
Ти знову на пальцях віршовані знаки Вимахуєш так, ніби пальці ті зайві. Мережиш словами всі петлі в'язальні, Утворюючи з них до шибениць гаки Для власної творчості, безпросторово Чіпляючи думку на гілку безжально. Життя витікає безкровно, прощально Малюючи реквієм позачасово. Паскудне змагання у часі без часу Між мозком і тілом, та безрезультатно: Всі битви приречені, бо пубертатно З "котушок" злітає одне з них щоразу...

2023-08-15 23:21:28

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олег Шаула

Єс, хоч хтось постить вночі

Відповісти

2023-08-15 23:22:34

1

Лео Лея

@Олег Шаула Хах, тут таке можна вночі напостити, що тримайте мене семеро 😆 Дякую)

Відповісти

2023-08-15 23:24:05

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1177

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10904