Глибокі шрами
Глибокі шрами нанесуть слова, І жодне зілля їх не ізцілить. Важкезні істини, мов булава, Рука безжальна піднімає вмить. Для когось найстрашніше - це кулак, Для іншого - це втрата подарунку, Ігнор на дотик - теж буває так. Для мене ж слово - часто чаша трунку: Коли п'янкого - милість, доброту, Коли терпкого, що несе повчання, Та найчастіше я образу п'ю гірку, Не витрачаючи ні краплі, для прощання. Але як факт, чи, може, парадокс: Не ображаюся опісля всього, Я все розцінюю для себе, як урок, Що позбавляє мою душу геть від злого. Глибокі шрами, що несуть слова, На серці затягнулись і болять. Вони - каталізатор, що, бува, В реальність повертають від проклять.
2021-09-19 03:37:54
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
Хм... Ще таких стильних коментарів мені не писали) дякую)
Відповісти
2022-10-05 17:57:33
Подобається
Лео Лея
🥯
Відповісти
2022-10-05 18:02:09
Подобається
Лео Лея
🍨
Відповісти
2022-10-05 18:06:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3023
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609