Пауза
Лео Лея
Життя натиснУло на кнопку, що зветься "Пауза", Не хоче рушати далі у звичнім ритмі. Рояться думки словами, мов збірка Брокгауза, Затіяли в голові уселенську битву. І ось голова моя, як окрема республіка, Стаються події в ній на межі реальності. А тіло? Що з ним? Та нічого йому не станеться. Інерцію ж не скасовано... Решта - формальності. Воно все нічого б, але така дисгармонія Збиває із пантелику, аж око смикає, Коли проживаєш день, і життя іронія Тебе у твої помилки знову носом тикає...
2023-05-15 08:18:39
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Так і є) дякую за відгук
Відповісти
2023-05-15 10:34:05
Подобається
Лео Лея
дякую)
Відповісти
2023-07-26 21:38:38
Подобається
Інші вірші поета
Це не вірш, а просто... щось)) 03.15 Щаслива тепер Повня
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3625
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5594