Пауза

Лео Лея

Життя натиснУло на кнопку, що зветься "Пауза", Не хоче рушати далі у звичнім ритмі. Рояться думки словами, мов збірка Брокгауза, Затіяли в голові уселенську битву. І ось голова моя, як окрема республіка, Стаються події в ній на межі реальності. А тіло? Що з ним? Та нічого йому не станеться. Інерцію ж не скасовано... Решта - формальності. Воно все нічого б, але така дисгармонія Збиває із пантелику, аж око смикає, Коли проживаєш день, і життя іронія Тебе у твої помилки знову носом тикає...

2023-05-15 08:18:39

Інші вірші поета

Дуже вдало Я знову... Мій чорний янголе "На відмову"...

Інші поети

Ференіка Грушецька

@grushetska

Трояндочка

@Rose_Senorita

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2776

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12835