Пауза
Лео Лея
Життя натиснУло на кнопку, що зветься "Пауза", Не хоче рушати далі у звичнім ритмі. Рояться думки словами, мов збірка Брокгауза, Затіяли в голові уселенську битву. І ось голова моя, як окрема республіка, Стаються події в ній на межі реальності. А тіло? Що з ним? Та нічого йому не станеться. Інерцію ж не скасовано... Решта - формальності. Воно все нічого б, але така дисгармонія Збиває із пантелику, аж око смикає, Коли проживаєш день, і життя іронія Тебе у твої помилки знову носом тикає...
2023-05-15 08:18:39
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Так і є) дякую за відгук
Відповісти
2023-05-15 10:34:05
Подобається
Лео Лея
дякую)
Відповісти
2023-07-26 21:38:38
Подобається
Інші вірші поета
"Прийдіть до Мене..." Божевільна фаза Набридло все... Ти - фурія екстриму
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9602
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11440