Мій чорний янголе
Мій чорний янголе, ти любиш білий світ, Так вдало зітканий із власних протиріч, Тобі, напевно, за численну сотню літ Набридло бачити марноту зусибіч. Мій чорний янголе, що серцем охолов, Твоє світіння пробиває товщу стін, Що мурувались методично, знов і знов, І виростали, спричиняючи заслін. Мій чорний янголе, ти знаєш, скільки див Проходить повз, не наближаючись до мрій? І скількома шляхами хтось переходив, Допоки виборсався із пасток надій? Мій чорний янголе, десь у пітьмі нічній Оберігати будеш сон, як вартовий. Мій чорний янголе... Я думала, що - мій, Але, як виявилось, ти таки нічий...
2022-10-14 21:17:51
16
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Юлія Богута
@Лео Лея будь ласка)
Відповісти
2022-11-03 18:25:37
1
Nadine Tikhonovitch
А може чорний янгол чорний лише тому, що його бачили тільки вночі, коли усюди панувала темрява? Але хто сказав, що чорний — то є зло. Для мене чорний — це глибина... Не обов'язково це прірва... Можливо, це глибина аморфного ангельського серця, глибина його відданості до нас? Та й зло з добро взаємопов'язани, хоча б тому, що те, чому ми радіємо, когось обов'язково змусить плакати. Усе суб'єктивно. Змістовний вірш, дякую. #чв
Відповісти
2022-11-04 08:38:43
1
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Дякую за цікавий ґрунтовний коментар💖
Відповісти
2022-11-04 09:22:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5571
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3898