Мій чорний янголе
Лео Лея
Мій чорний янголе, ти любиш білий світ, Так вдало зітканий із власних протиріч, Тобі, напевно, за численну сотню літ Набридло бачити марноту зусибіч. Мій чорний янголе, що серцем охолов, Твоє світіння пробиває товщу стін, Що мурувались методично, знов і знов, І виростали, спричиняючи заслін. Мій чорний янголе, ти знаєш, скільки див Проходить повз, не наближаючись до мрій? І скількома шляхами хтось переходив, Допоки виборсався із пасток надій? Мій чорний янголе, десь у пітьмі нічній Оберігати будеш сон, як вартовий. Мій чорний янголе... Я думала, що - мій, Але, як виявилось, ти таки нічий...
2022-10-14 21:17:51
16
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Юлія Богута
@Лео Лея будь ласка)
Відповісти
2022-11-03 18:25:37
1
Nadine Tikhonovitch
А може чорний янгол чорний лише тому, що його бачили тільки вночі, коли усюди панувала темрява? Але хто сказав, що чорний — то є зло. Для мене чорний — це глибина... Не обов'язково це прірва... Можливо, це глибина аморфного ангельського серця, глибина його відданості до нас? Та й зло з добро взаємопов'язани, хоча б тому, що те, чому ми радіємо, когось обов'язково змусить плакати. Усе суб'єктивно. Змістовний вірш, дякую. #чв
Відповісти
2022-11-04 08:38:43
1
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Дякую за цікавий ґрунтовний коментар💖
Відповісти
2022-11-04 09:22:05
Подобається
Інші вірші поета
Світ навпаки Божевільна фаза "На відмову"... Щаслива тепер
Інші поети
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Tatiya
@Tatiya
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2503
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3856