Мій чорний янголе

Лео Лея

Мій чорний янголе, ти любиш білий світ, Так вдало зітканий із власних протиріч, Тобі, напевно, за численну сотню літ Набридло бачити марноту зусибіч. Мій чорний янголе, що серцем охолов, Твоє світіння пробиває товщу стін, Що мурувались методично, знов і знов, І виростали, спричиняючи заслін. Мій чорний янголе, ти знаєш, скільки див Проходить повз, не наближаючись до мрій? І скількома шляхами хтось переходив, Допоки виборсався із пасток надій? Мій чорний янголе, десь у пітьмі нічній Оберігати будеш сон, як вартовий. Мій чорний янголе... Я думала, що - мій, Але, як виявилось, ти таки нічий...

2022-10-14 21:17:51

16

15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (15)

Юлія Богута

@Лео Лея будь ласка)

Відповісти

2022-11-03 18:25:37

1

Nadine Tikhonovitch

А може чорний янгол чорний лише тому, що його бачили тільки вночі, коли усюди панувала темрява? Але хто сказав, що чорний — то є зло. Для мене чорний — це глибина... Не обов'язково це прірва... Можливо, це глибина аморфного ангельського серця, глибина його відданості до нас? Та й зло з добро взаємопов'язани, хоча б тому, що те, чому ми радіємо, когось обов'язково змусить плакати. Усе суб'єктивно. Змістовний вірш, дякую. #чв

Відповісти

2022-11-04 08:38:43

1

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch Дякую за цікавий ґрунтовний коментар💖

Відповісти

2022-11-04 09:22:05

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3109