Світ навпаки
Лео Лея
Вірші осіннім падолистом вкривають стежку лісову. Десь букви зоряним намистом плетуть історію нову. Морозним нервом криє шкіру при переході у туман, Що відкриває душу щиро і огортає слів дурман. Далекі шати чарів ночі зірками вишиті давно, І розум закриває очі на все навколо: мрійне дно. Загайне марево зображень заполонило всі думки. Бажання дивовижних вражень світ вивертає навпаки...
2021-11-08 17:22:54
18
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Юлія Богута
"Загайне марево зображень заполонило всі думки. Бажання дивовижних вражень світ вивертає навпаки..." о це так влучні слова. Деяких вражень не хочеться апріорі, а вони самі все лізуть, начебто їх чекали тут. Сама атмосфера вірша легка, хоча деякі стрічки дуже нагадують про війну. Дякую. #чв
Відповісти
2022-10-17 06:24:08
1
Лео Лея
@Юлія Богута Дякую за такий чудовий коментар💖
Відповісти
2022-10-17 06:42:00
Подобається
Лео Лея
Ґречно дякую 💖
Відповісти
2022-10-17 08:10:26
Подобається
Інші вірші поета
Тобі... Між танцем та битвою... Не для нього :) "Прийдіть до Мене..."
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Neha
@neha_09
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3159
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12971