Світ навпаки

Лео Лея

Вірші осіннім падолистом вкривають стежку лісову. Десь букви зоряним намистом плетуть історію нову. Морозним нервом криє шкіру при переході у туман, Що відкриває душу щиро і огортає слів дурман. Далекі шати чарів ночі зірками вишиті давно, І розум закриває очі на все навколо: мрійне дно. Загайне марево зображень заполонило всі думки. Бажання дивовижних вражень світ вивертає навпаки...

2021-11-08 17:22:54

19

12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

Лео Лея

@Юлія Богута Дякую за такий чудовий коментар💖

Відповісти

2022-10-17 06:42:00

Подобається

МОРГАН РЕЙ

По відчуттях, неначе я прочитав вірш, який передає стан погоди. Мені здається, що вірші та осіння меланхолія, пожовкле листя - це невід'ємні речі. Авторе, дякую за таку працю! В вас чудово виходить!

Відповісти

2022-10-17 07:26:47

1

Лео Лея

@МОРГАН РЕЙ Ґречно дякую 💖

Відповісти

2022-10-17 08:10:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11168

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1731