"Прийдіть до Мене..."

Лео Лея

Ти бий поклони, хоч убийся - не допоможе це тобі, А "Отче наш" хоч сотню раз - це не є вихід, зовсім ні, Хрестись щораз, за кожним словом і мимо храмів, коли йдеш, Свічок настав хоч ціле поле - та Бога ти не обманЕш. Коли у серці гнів і заздрість, прокльони й лайка на губах, Ганьба на інших, хіть, ненАвисть, любові нуль і лИпкий страх, Коли палаєш ти щоденно у злості, мсті і жадобІ, То все, що робиш пильно й ревно - не допоможе це тобі. "Закрийте двері й геть із храму!" - євреям Бог казав тоді, Коли любові й милосердя вони жадали лиш собі, Коли збагаченню і владі давали шану з дня на день, Тоді у гніві Бог звертався: "Не смійте знов співать пісень! Вся ваша слава, що для Мене, немов пісок і тирса як, Забули ви благословенне Моє і Слово, і Ім'я! Очистьте серце, розум, душу, відкиньте помсту в гніві й злі, Прийдіть до Мене - світ Я змушу віддати вам борги земні!"...

2024-05-10 08:00:13

6

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Лео Лея

@Вікторія Тодавчич Дякую, але якраз більшість християн мене за цей вірш побили б 😁

Відповісти

2024-05-10 08:11:37

1

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея ой дійсно. У мене відчуття, що в кожній християнській душі живе маленький фарисей😅😂

Відповісти

2024-05-10 08:12:47

1

Лео Лея

@Вікторія Тодавчич і росте 😂

Відповісти

2024-05-10 08:13:20

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11552

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2605