"Прийдіть до Мене..."
Лео Лея
Ти бий поклони, хоч убийся - не допоможе це тобі, А "Отче наш" хоч сотню раз - це не є вихід, зовсім ні, Хрестись щораз, за кожним словом і мимо храмів, коли йдеш, Свічок настав хоч ціле поле - та Бога ти не обманЕш. Коли у серці гнів і заздрість, прокльони й лайка на губах, Ганьба на інших, хіть, ненАвисть, любові нуль і лИпкий страх, Коли палаєш ти щоденно у злості, мсті і жадобІ, То все, що робиш пильно й ревно - не допоможе це тобі. "Закрийте двері й геть із храму!" - євреям Бог казав тоді, Коли любові й милосердя вони жадали лиш собі, Коли збагаченню і владі давали шану з дня на день, Тоді у гніві Бог звертався: "Не смійте знов співать пісень! Вся ваша слава, що для Мене, немов пісок і тирса як, Забули ви благословенне Моє і Слово, і Ім'я! Очистьте серце, розум, душу, відкиньте помсту в гніві й злі, Прийдіть до Мене - світ Я змушу віддати вам борги земні!"...
2024-05-10 08:00:13
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Лео Лея
@Вікторія Тодавчич Дякую, але якраз більшість християн мене за цей вірш побили б 😁
Відповісти
2024-05-10 08:11:37
1
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея ой дійсно. У мене відчуття, що в кожній християнській душі живе маленький фарисей😅😂
Відповісти
2024-05-10 08:12:47
1
Лео Лея
@Вікторія Тодавчич і росте 😂
Відповісти
2024-05-10 08:13:20
1
Інші вірші поета
Світ навпаки Я знову... І оживають знову... Монохром дня і ночі
Інші поети
Yevga Zap
@Yevga_Zap
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1574
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1073