Зім'ятий папір...
Лео Лея
Зім'ятий папір, що пописаний з двох сторін (чорнилами чи олівцем, що стирає час) Словами гучними волає нам навздогін, Що віршем формуються вдало із перших фраз. Зім'ятий папір, що пописаний з двох боків CAPSLOCKом, звичайно, зі знаками, а чи без, Думки ті відверті (так, бігають поміж рядків) Читаються досить точно, на вістрі лез. Зім'ятий папір, розмальований нами, вмить Складається в карту піратських морських скарбів. Якщо забажаєш знайти себе, втратиш нить Розумних учинків. Натомість впадеш у рів Зім'ятого дещо кусня, що зветься Життя. Беремо з тобою в руки чорнило й графіт, Ведемо направо-наліво, без каяття, В надії, що нами незмінним залишиться світ...
2021-06-22 21:33:21
5
0
Інші вірші поета
Нічне безглуздя Не допоможуть... Кривавий бал Розгубила
Інші поети
Hayami-chan
@Zakuro_chan
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1451
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283