Зім'ятий папір...

Лео Лея

Зім'ятий папір, що пописаний з двох сторін (чорнилами чи олівцем, що стирає час) Словами гучними волає нам навздогін, Що віршем формуються вдало із перших фраз. Зім'ятий папір, що пописаний з двох боків CAPSLOCKом, звичайно, зі знаками, а чи без, Думки ті відверті (так, бігають поміж рядків) Читаються досить точно, на вістрі лез. Зім'ятий папір, розмальований нами, вмить Складається в карту піратських морських скарбів. Якщо забажаєш знайти себе, втратиш нить Розумних учинків. Натомість впадеш у рів Зім'ятого дещо кусня, що зветься Життя. Беремо з тобою в руки чорнило й графіт, Ведемо направо-наліво, без каяття, В надії, що нами незмінним залишиться світ...

2021-06-22 21:33:21

5

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3898

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11405