Тобі...

Лео Лея

Ти часто від світу тікаєш у вірші, Щоб виписать думку в смартфонний блокнот. Вони такі різні: великі й ще більші, Звучать, мов непізнані дві сотні нот. Віршований світ є незримий, без фальші, Приймає такою тебе, яка є, Під ніжними пальцями рими у вальсі - Їм Слово зі сцени зійти не дає. Всі ритми керують там рівно і чітко: Співа амфібрахій, і грає хорей, А ямб з анапестом танцюють чечітку, Ховаючи дружно тебе від людей. Коли йдеш назовні - страждаєш нестримно Від галасу світу, що чинить лиш зло. Тому, як є змога, біжиш безупинно Туди, де раз серце ожити змогло.

2021-04-13 12:47:08

19

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

🌹🌹🌹🌹🌹

Відповісти

2021-04-13 14:56:18

1

Блакитноока

Такий проникливий вірш😍

Відповісти

2021-04-14 05:38:08

1

Лео Лея

@Блакитноока Дякую) Життєві спостереження...

Відповісти

2021-04-14 15:19:29

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3219

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4685