СНІГУРІ

Лідія Юртаєва

Чекаю Снігурів.Чи прилетять? Чи розфарбують гілля пасмурне та голе полум'яно-рум'яним цвітом? Чи зашкарублих, загартованих морозом, вони зігріються пушком червоногрудим? Чи викроють із пам'яті зимові дні холодні. Коли сктрокатих зграйок мигтливі вогники обсядуть крони горобини, і умиротворюючи тишу, душу лікуватимуть.. Чи... Пора... Дихати все важче.. Пам'яті незгасних спогадів тягар обтяжливий все здавлює у грудях, і присмак гіркотливих днів як тінь, усюди невіддільно сновигає І в затишно-родинному кутку розвішує світлини ностальгічні. Хотіла б я перед розлукою і з ними попрощатись.. Чи.. Невже це... Прилетіли... Голівоньки згорнувши в теплі пір'їні шубки, зігріваються, зігріваючи й мене. Малюючи ледь-ледь помітну усмішку на безутішному обличчі, надію сповиваючи , що безутішне завтра звіщатиме лиш радісні новини.. Пора.. Прощавайте.. І прилітайте знову! В СНИ.

2021-12-13 23:04:03

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лідія Юртаєва

Дякую😊

Відповісти

2021-12-14 09:20:19

Подобається

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1414

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1679