СНІГУРІ
Лідія Юртаєва
Чекаю Снігурів.Чи прилетять? Чи розфарбують гілля пасмурне та голе полум'яно-рум'яним цвітом? Чи зашкарублих, загартованих морозом, вони зігріються пушком червоногрудим? Чи викроють із пам'яті зимові дні холодні. Коли сктрокатих зграйок мигтливі вогники обсядуть крони горобини, і умиротворюючи тишу, душу лікуватимуть.. Чи... Пора... Дихати все важче.. Пам'яті незгасних спогадів тягар обтяжливий все здавлює у грудях, і присмак гіркотливих днів як тінь, усюди невіддільно сновигає І в затишно-родинному кутку розвішує світлини ностальгічні. Хотіла б я перед розлукою і з ними попрощатись.. Чи.. Невже це... Прилетіли... Голівоньки згорнувши в теплі пір'їні шубки, зігріваються, зігріваючи й мене. Малюючи ледь-ледь помітну усмішку на безутішному обличчі, надію сповиваючи , що безутішне завтра звіщатиме лиш радісні новини.. Пора.. Прощавайте.. І прилітайте знову! В СНИ.
2021-12-13 23:04:03
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Дякую😊
Відповісти
2021-12-14 09:20:19
Подобається
Інші вірші поета
Не мара ТУМАН ТРОЯНДА Прелюдія
Інші поети
bas_mala
@bas_mala
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2465
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2054