Бабусині крила.
Бабуся горщик дістає із печі:
"Ідіть мерщій,бо снідати вже час!"
Вона старанно нам прасує речі
І до воріт завжди проводить нас.
В бабусі завжди затишно і світло,
Коли так люблять - серце не болить.
Нас береже бабусина молитва,
Мов крилами вкриває кожну мить.
В бабусі я усміхнена й щаслива,
Як та весна, що квітнем розквіта.
Ні холод не ляка мене, ні злива,
Усе простим здається в ті літа.
Її тепло - у кожному привіті,
Лиш захворів - мов ластівка летить.
Живе бабуся - ми маленькі діти,
Любов'ю оповиті кожну мить.
Життя біжить, і я уже бабуся,
Та спогад теплий в серці ожива.
Я, як вона, за малюка молюся,
Щоб розгорнуть над ним ті два крила.
2021-04-11 03:46:25
7
2