Бабусині крила.
Людмила Скрипко
Бабуся горщик дістає із печі: "Ідіть мерщій,бо снідати вже час!" Вона старанно нам прасує речі І до воріт завжди проводить нас. В бабусі завжди затишно і світло, Коли так люблять - серце не болить. Нас береже бабусина молитва, Мов крилами вкриває кожну мить. В бабусі я усміхнена й щаслива, Як та весна, що квітнем розквіта. Ні холод не ляка мене, ні злива, Усе простим здається в ті літа. Її тепло - у кожному привіті, Лиш захворів - мов ластівка летить. Живе бабуся - ми маленькі діти, Любов'ю оповиті кожну мить. Життя біжить, і я уже бабуся, Та спогад теплий в серці ожива. Я, як вона, за малюка молюся, Щоб розгорнуть над ним ті два крила.
2021-04-11 03:46:25
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Немов в дитинство потрапила)) Чудовий вірш!
Відповісти
2021-04-11 17:26:04
1
Людмила Скрипко
Щиро вдячна❤️
Відповісти
2021-04-12 21:03:08
Подобається
Інші вірші поета
Дихай Доні Зміни ***
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
tata
@tata4u
Mesa
@mesa
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11386
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2325