Бабусині крила.
Людмила Скрипко
Бабуся горщик дістає із печі: "Ідіть мерщій,бо снідати вже час!" Вона старанно нам прасує речі І до воріт завжди проводить нас. В бабусі завжди затишно і світло, Коли так люблять - серце не болить. Нас береже бабусина молитва, Мов крилами вкриває кожну мить. В бабусі я усміхнена й щаслива, Як та весна, що квітнем розквіта. Ні холод не ляка мене, ні злива, Усе простим здається в ті літа. Її тепло - у кожному привіті, Лиш захворів - мов ластівка летить. Живе бабуся - ми маленькі діти, Любов'ю оповиті кожну мить. Життя біжить, і я уже бабуся, Та спогад теплий в серці ожива. Я, як вона, за малюка молюся, Щоб розгорнуть над ним ті два крила.
2021-04-11 03:46:25
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Немов в дитинство потрапила)) Чудовий вірш!
Відповісти
2021-04-11 17:26:04
1
Людмила Скрипко
Щиро вдячна❤️
Відповісти
2021-04-12 21:03:08
Подобається
Інші вірші поета
Влада Горе Лист Щось про людину
Інші поети
_.scorpion._
@x_scorpio_x
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16785
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13304