Важливо прокидатися щасливим...
Людмила Скрипко
Важливо прокидатися щасливим. Нехай стукоче злива за вікном, Задумане здається неможливим, А все життя дурним якимось сном. Але щодня життя дає надію - Промінчик, що злегка торкнеться щік, Ласкаво поцілує твої вії І розпочне нової днини лік. Всміхнись, дай щирості твоє зайняти серце, Згадай хороше, прожени лихе, Хай сповняться теплом душі озерця, Дрібниці не турбують хай тебе. Важливо прокидатися щасливим. Знайди, що може ранок зіпсувать І викинь геть. Ти скажеш "неможливо"? Можливо все, як обіцянку дать, Що житимеш, як прагне твоє серце, Не нехтуй ним, відчуй жагу життя. Наповняться теплом душі озерця І неповторним щастя відчуттям.
2021-07-10 04:57:29
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роман Тихий
Дякую за чудовий вірш. Прокидатись щасливим так просто і, одночасно, так складно. Вчорашнє чіпляється за нас, щоб теж перейти до нового дня... Але новий день не повинен належить минулому, це наш день і нам вибирати як його прожити і чим наповнити.
Відповісти
2021-10-25 07:19:36
1
Людмила Скрипко
Дякую за відгук. Як не крути, минуле тримається у пам'яті, лишає свій слід у нашому житті, але тільки наш вибір, озиратися назад чи дивитись з надією вперед і жити сьогодні.
Відповісти
2021-10-25 07:22:18
Подобається
Інші вірші поета
Армагедон Нелюбов Пам'яті найрідніших Граблі
Інші поети
Vivian Lin
@dearagony15
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1642
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3866