Важливо прокидатися щасливим...

Людмила Скрипко

Важливо прокидатися щасливим. Нехай стукоче злива за вікном, Задумане здається неможливим, А все життя дурним якимось сном. Але щодня життя дає надію - Промінчик, що злегка торкнеться щік, Ласкаво поцілує твої вії І розпочне нової днини лік. Всміхнись, дай щирості твоє зайняти серце, Згадай хороше, прожени лихе, Хай сповняться теплом душі озерця, Дрібниці не турбують хай тебе. Важливо прокидатися щасливим. Знайди, що може ранок зіпсувать І викинь геть. Ти скажеш "неможливо"? Можливо все, як обіцянку дать, Що житимеш, як прагне твоє серце, Не нехтуй ним, відчуй жагу життя. Наповняться теплом душі озерця І неповторним щастя відчуттям.

2021-07-10 04:57:29

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Роман Тихий

Дякую за чудовий вірш. Прокидатись щасливим так просто і, одночасно, так складно. Вчорашнє чіпляється за нас, щоб теж перейти до нового дня... Але новий день не повинен належить минулому, це наш день і нам вибирати як його прожити і чим наповнити.

Відповісти

2021-10-25 07:19:36

1

Людмила Скрипко

Дякую за відгук. Як не крути, минуле тримається у пам'яті, лишає свій слід у нашому житті, але тільки наш вибір, озиратися назад чи дивитись з надією вперед і жити сьогодні.

Відповісти

2021-10-25 07:22:18

Подобається

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4826

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2096