Не моя

Людмила Скрипко

Ти раніше ніколи в житті не носила пальта. Я дивився на тебе і зовсім не впізнавав. Ти така, як була, але зовсім, вже зовсім не та. Став світлішим й ніжнішим обличчя твого овал. Ти змінила помаду, цей колір тобі до лиця. Личить зачіска нова і цей світло-сірий берет. Серце спогадом б'ється у груди - моя, моя... І безсило уява малює твій давній портрет. Не моя... Ти смієшся щасливо, немов дитя. Не шукаєш постійно у сумочці ти цигарок, Він тримає за руку тебе, як колись і я. Все так просто і легко, як вивчений в школі урок. Ти інакша і розум давно вже безсилий тут. Серце з щемом шукає у тобі тих рідних рис І зтискається, загнане дійсністю знов у кут - Я кохання до тебе і досі ще не переріс. Ти змінила парфуми, у них оселилось тепло. Промайнула і щезла, сумні залишивши думи. Все минуло. Скажи, а кому ж я тоді на зло, Бережу на поличці в кімнаті твої парфуми?

2022-01-03 17:12:29

Інші вірші поета

Караоке Якби я вміла малювати. Багатство. Напутня порада

Інші поети

OhNamSoo

@OhNamSoo

Христина Вітрицька

@kornada

Рыжий

@Kliri

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1526

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15578