Рік-момент

Людмила Скрипко

У дитинстві день здавався роком. Тягся, мов між кригами тюлень. І здавалось без кінця уроки, А сьогодні рік минув, як день. У дитинстві час немов застиглий, Як краплини в вишні на корі, А сьогодні зрозуміла: тиждень Пролетів, як птаха у вікні. У дитинстві до канікул вічність, Дні не йдуть, пливуть, мов в молоці, А сьогодні трапилася прикрість: Рік- момент вмістився у руці У дитинстві шлях додому довгий І дерева просто до небес. А сьогодні вдвох зійшлись дороги - З роком рік пішов на перехрест. Цікавіше в світі не буває, Нічого за цей дивацький час З нами наче в піжмурки він грає У оману вводить раз у раз - Він з роками набуває темпу, Ніби вивільняється від пут В пошуках свого якогось сенсу Він летить, забувши парашут. Вмить його навік поглине вічність: Вчора день, сьогодні цілий рік. Є у часі чари і містичність Він година, тиждень, цілий вік.

2021-11-28 14:58:00

3

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4376

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2519