Навчальний рік добігав кінця. Учні відвідували останні заняття, а на перервах гуртувалися на шкільному подвір'ї. Мелінда з Фіоною стояли посеред шкільного двору, виглядаючи Джошуа і Кейт.

— Де ж вони можуть бути? — запитала Мелінда, мружачись від яскравого сонця.

— Мабуть, вирішили сховатися від останньої контрольної, — жартома відповіла Фіона, накручуючи на палець руде кучеряве пасмо.

Саме тоді вони помітили Джошуа і Кейт, які жваво спілкувалися біля старого дуба — їхнього улюбленого місця зустрічі. Мелінда усміхнулася і помахала рукою, привертаючи їхню увагу.

— Гей, ви двоє! Що тут обговорюєте? — гукнула Фіона, підбігаючи до них.

— Ми говорили про наші плани на літо, — відповіла Кейт, її очі сяяли від захоплення. — А ви що збираєтеся робити?

Мелінда переглянулася з Фіоною, хитро посміхаючись.

— Ну, ми з Фіоною плануємо... кілька незвичайних експериментів, — відповіла Мелінда з ледь помітним блиском в очах, але швидко схаменулася, що не може говорити про це відверто. — А загалом, ми хочемо досліджувати нові місця і насолоджуватися канікулами.

Фіона кивнула, підтримуючи ідею.

— Так, ми ще не визначилися з усіма деталями, але точно прагнемо побачити щось нове і цікаве.

Кейт засміялася.

— Звучить чудово! А я з батьками їду в Новельдор. Буду досліджувати нові куточки міста, відвідувати крамниці та читати книги в парку.

— А я поїду до бабусі в село, — заявив Джошуа, хмикнувши. — Але, якщо у вас тут намічаються якісь грандіозні пригоди чи місії з порятунку світу, негайно кличте мене!

Мелінда усміхнулася, але в глибині душі її думки блукали деінде. Літо означало більше часу для вивчення магії, більше практики й нових відкриттів. Вона усвідомлювала, що її здібності розвиваються з кожним днем, і хоча не могла поділитися цим з друзями, ця думка надавала їй натхнення і сил.

— А які у тебе плани на канікули, Меліндо? — запитала Кейт, повертаючи її до розмови.

Мелінда трохи задумалася і відповіла:

— Ну, окрім прогулянок з Фіоною, я планую більше читати й, можливо, спробую зайнятися чимось новим, наприклад, малюванням.

— Малювання? Оце так поворот! — вигукнув Джошуа, усміхаючись. — Мабуть, створиш шедевр, що переверне світ мистецтва догори дриґом!

— Хто знає, можливо, і намалюю, — усміхнулася Мелінда, подумки вже плануючи свої магічні заняття. Вона знала, що це літо стане ключовим у її навчанні, і хоч ці плани залишаться в таємниці, вони були важливою частиною її життя.

Раптом повз них пройшло кілька хлопців, голосно сміючись і жартуючи. Один із них, не дивлячись під ноги, штовхнув Мелінду в плече. Вона похитнулася і, щоб не впасти, схопила Фіону за руку.

— Ой, вибач! — сказав хлопець, не дуже переконливо.

Фіона, злегка розсерджена, підтримала Мелінду, допомагаючи їй втримати рівновагу.

— Будь обережнішим! — сказала вона йому, блискаючи очима.

— Все добре, — запевнила Мелінда, вдячно дивлячись на Фіону.

Хлопці продовжили свій шлях, не звертаючи більше уваги, а Мелінда та її друзі знову зосередилися на своїх розмовах.

Коли хлопці відійшли та приєдналися до своєї компанії, Кейт запитала:

— Хтось їх знає? Вони здалися мені знайомими.

Джошуа кивнув.

— Так, це хлопці зі старших класів. Вони завжди збираються біля старого дуба, здається, це їхнє улюблене місце.

Мелінда, відчуваючи легке занепокоєння, подивилася на компанію старших хлопців і зосередилася на тому, хто її штовхнув. Він стояв трохи осторонь, сміючись з чогось разом зі своїми друзями. Він був високий і худий, але з добре вираженими м'язами, що вказувало на спортивну статуру. Його коротке темне волосся хаотично спадало на лоба, додаючи йому трохи бешкетного вигляду. У нього були виразні карі очі, які блищали живим інтересом, і гарні, гострі риси обличчя, що робили його привабливим. Він був одягнений у шкільну уніформу: білу сорочку, синій піджак і штани.

Фіона помітила погляд Мелінди та запитала:

— Ти в порядку?

— Так, все добре, — відповіла Мелінда, відводячи погляд. — Просто дивлюся, хто це був. Не дуже приємний тип.

— Він, здається, постійно влаштовує якісь пригоди, — зауважив Джошуа. — Чув, що він завжди втягується в якісь епічні суперечки.

— Зрозуміло, — сказала Фіона. — Можливо, тому вони такі самовпевнені. Скоро закінчать школу і думають, що їм все дозволено.

Мелінда погодилася:

— Головне, що нічого серйозного не трапилось. Давайте ігноруватимемо ці дрібниці. Літо вже на носі, і нас чекає купа захопливих планів!

— Повністю згоден! — підхопив Джошуа з ентузіазмом. — Зосередимося на нашому відпочинку та пригодах. Готовий до всього, що може принести це літо!

Кейт усміхнулася:

— І я також. Це літо буде справжнім феєрверком незабутніх миттєвостей!

Всі четверо стояли на подвір'ї школи, обговорюючи свої плани на канікули, і відчували, як перед ними відкривається безліч можливостей.

Кейт поглянула на свій годинник і зітхнула:

— За п'ять хвилин буде дзвінок на урок. Нам треба повертатися в клас.

Мелінда, Фіона, Кейт і Джошуа зібрали свої речі й почали рухатися в бік будівлі школи. Вони весело розмовляли та жартували. Проходячи повз компанію старших хлопців, Мелінда відчула на собі чийсь погляд і зупинилася на мить. Вона зустрілася очима з тим, хто її штовхнув. Його погляд був несподівано серйозний і пронизливий. Він мав виразні карі очі, які, здавалося, проникали в саму глибину душі. Її серце затріпотіло від раптового напливу емоцій. Він стояв трохи відокремлено від своєї компанії, з легким нахилом голови, і дивився на Мелінду з таким виразом, ніби намагався зрозуміти, хто вона. Мелінда помітила, як він на мить змінив вираз обличчя — з ледь помітною усмішкою, яка могла бути й вибаченням, і викликом одночасно.

Вона відчула хвилю змішаних почуттів – роздратування від того, що він її штовхнув, і несподіване зацікавлення його загадковістю. Вона тримала погляд на ньому ще кілька секунд, перш ніж Фіона, не помітивши цього обміну, потягла її за руку.

– Ходімо, Меліндо, ми запізнимося, – сказала Фіона з посмішкою.

Мелінда кивнула, але ще раз оглянулася назад, помітивши, що хлопець все ще дивиться на неї. Вона відчула, як всередині неї піднялося щось схоже на виклик. Ця коротка зустріч поглядами залишила в ній дивне відчуття.

Коли вони заходили в клас, Мелінда ще довго не могла відірватися від думок про цього загадкового хлопця. Його погляд залишив слід у її пам'яті, і вона знала, що ця зустріч не була випадковою. Щось в ньому її притягувало, і вона відчувала, що ця історія ще не закінчилася.