Тінню від світла
Тінню від світла на білій стіні
Він пише думки в її голові.
Вважав, не видно відтінків в розмові.
Вона ж зупиняла його на півслові.
Правда молочного кольору,
Далі тілесна брехня.
Скільки ж залив він болю в ту,
Що, як вважав, не вартує й дня
З його останнього, як і у всіх, життя.
З боку видніше. Всі вже говорять.
Барвами темними мальоване тло .
Чорні відтінки. Сонце вже сіло.
Вуха пекельно горять.
Тінню від сонця на білій основі
Він пише казки в її голові,
Нарешті,побачивши відтінки у мові
На вигляд, як теплої-теплої крові.
2021-07-18 05:04:58
1
0