Моросить

Євгенія Стрельченко

Моросить. Мокре взуття. Брудні на гомілках штани. У кишенях позавчорашнє сміття. У серці кілограм вини. Болить горло,голосно співала, Хоч й не вмієш робити того. Прийшло відчуття, завжди кохала, Ніби не забула його. "Обережно!На душі слизько". Цокотять каблуки ,шарпають паркет. Ти десь там під ним, на дні, низько, Плануєш політ між планет.

2021-02-05 00:06:38

Інші вірші поета

Ну добре На сторінках Листи Ікс

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Роберт Муншфэ

@Robert_Munschfer

Валерія Долінос

@Valere

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2592

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11386