" Бувають різні "
Merian Varner
Бувають люди - райський сад , Прийдеш до них і просто так ! Так легко , весело мені Це спілкування по душі . Вони наповнені добром Неначе чаша із вином Дарують щирі відчуття Така емоція моя ! . Бувають ж люди просто - ад Егоїстичні просто жах ! Ці лицеміри продадуть - Всю вашу правду , щей зап'ють ! Її холодною водою Таке , як честь їм не відомо ! . Наповнені одним лиш злом Вже виливається , як шторм Ця ненавість і втіха з горя Прирівнюю я їх до моря : " Не видно ні одних країв , А у глибинах чорт сидів "! . Такий підступний Люцифер На дно затягне й ти помер ! . Такі бувають різні люди Не зразу видно хто є де Та трішки глибше лиш копнути Для себе правду віднайдеш ! .
2023-01-19 07:33:58
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Тигриця
Дуже хороший вірш.
Відповісти
2023-01-27 06:55:04
Подобається
Merian Varner
@Тигриця спасибі 😊
Відповісти
2023-01-27 07:07:35
1
Інші вірші поета
" Не можна ображатись на щасливих " " Милосердя " "Куп'юри" " Ніч "
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3445
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5562