Часом звикаємо..
Часом звикаємо ми до таких речей, Ніби кожен із людей зрозуміє тебе. Та це нажаль велика омана , Для когось ти найкраща, а комусь не пара. Хтось вірить тобі , А для когось брехня. Слова підібрати Нелегко щодня. Для когось ти світло, Для когось туман. А інший тебе ще Зовсім не знав. Смаки різні всюди Від гарного личка, До самої темної чорної нички. Очікуєм чудо, отримуєм те, Що заслужили від інших людей. Не дарма говорять, що стався ти так До людей навколо Як належно. На смак. От тоді тебе зрозуміє хтось, Вкотре зумівши зупинити дощ . Той хто в бурю і заметіль Допоміг тобі витримати штиль. От таких людей розуміти треба, А як щось трапляється - вирішить небо. Люди рідко трапляються з справжнім окрасом, Та будь яка фарба зітреться з часом...
2022-02-04 14:27:44
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Неперевершено😍😍😍❤️❤️❤️🌷🌷🌷. І сенс дуже великий!
Відповісти
2022-02-04 14:56:45
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Дякую ✨💙
Відповісти
2022-02-04 14:57:12
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1805
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2430