Поезія
Щодня новий вірш , Нові відчуття , поривання . Й небачений світ , Ще більше мого дивування . Щодня нова тема , Й іноді важко відкрити її . Неначе дилема , А віршем простіше - простого мені . Щодня нова радість , І горе і сум і печаль . А можу все зразу . В одному вірші поєднать. Щодня нові миті , Ті , що не сила забудь . Мені хочеться жити , Поезією окрилений мій путь . Щодня усе нове , Чисте й легке , як кришталь . І в серці своєму , Я даю волю віршам . Щодня все зі мною , Те , що мені дороге . Я мрію собою , Поезія в мені живе . Я мрію вітрами , Ті , що несуться кудись . Мене надихають , На новий небачений вірш . Я мрію стежками , Ті , що додому ведуть . Оспівані віршами , В моєму серці живуть . Я мрію тим небом , Що наснагу дає мені жити . Кольорами із себе , Мене спонукає творити . Поезія – диво , Яке творить людина . І слово , звичайно , Зброя її єдина .
2020-08-09 13:24:27
6
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1425
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546