Галактика самотності
Anna Gera
Не можу я забути день, коли побачила тебе... Не чула я більше пісень, Лиш тихий шепіт і себе. В секунді світ весь посвітлів, і стало тихо, як у сні. Немає більш ніяких слів, Лиш ти і я, загублені у млі. Знайшли ми шлях, Який ховався у думках. Захований у темних нетрях, І неосяжних галактиках. Та ми одні у своїх світах, Тепер одна, і знову я одна, Загублена в морях, Де лиш одна безодня
2019-02-26 15:20:10
2
0
Інші вірші поета
Тиша Маленька пані «Х», Сиділа у кутку... Що таке життя Не має вже сили кричати...
Інші поети
Ren
@Panda_4010
R..
@Djihad
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3418
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16704