- Нік?- вирішив уточнити Марк, підійшовши до хлопця.- Нік Ньюман?

- Так. Чого тобі?- спитав хлопець, змірявши маршала презирливим поглядом.

- Ти затриманий за погрозу вбивства та напад на Джессіку Паркер. Тобі варто поїхати зі мною, поки я пропоную по-хорошому.

- Пішов нахрін. Нікуди я з тобою не піду.

- Це Марк Шепард,- сказав директор, який якраз підійшов до них,- Він міжнародний маршал. Тобі краще піти з ним, а поліція розбереться чи ти винен, чи ні... Ми обоє знаємо, що це не вперше, Ніку.

Хлопець розлючено дивився на чоловіків, але плюнув під ноги та пішов разом з Марком.

- Тільки попробуй щось зробити не так,- мовив хлопець, сідаючи в машину,- Мій батько одразу про це дізнається.

- Так, звісно,- сказав Марк, зачинивши за хлопцем двері заднього сидіння.

- Ти зробиш зі мною те саме, що з Дереком?- спитав Нік, коли маршал сів в машину.

- Дерек переїхав в інше місто і, наскільки я знаю, непогано живе. Якщо ти не винен, тобі нічого не буде. Проте, якщо ти винен, чекай проблем.

Чоловік завів двигун та рушив сонячною вулицею міста.

Повернувшись після нудного дня додому, Марк зайшов всередину та одразу пішов на кухню. Сонце зайшло кілька годин тому, тому в будинку було доволі темно, але маршал все одно відчув чиюсь присутність, тому повільно потягнувся по пістолет.

- Я й не думав, що маршали можуть так розкішно жити,- мовив чоловік, що сидів у темряві та дивився на прекрасний вид, що відкривався на місто. Побачивши, що Марк забрав руку з зброї, чоловік продовжив,- Я доволі часто ночую в машині чи палатці, вистежуючи засранця в лісах та полях, а ти живеш в прекрасно будинку, в елітному районі міста.

- Наскільки я знаю, ти маєш бути в Мілвокі,- спокійно мовив Марк, наливши собі води.

- Я вже був там та зробив все, що планував.

Чоловік, на ім'я Скай, встав з крісла та вийшов з темряви, показавши своє обличчя старому другу. Він виглядав втомленим, але красиве чорне волосся, не густа чорна борода та неймовірно красиве тіло компенсували це. Красиве обличчя та харизма чоловіка часто давали йому бажаний результат в спілкуванні та переговорах, чим він часто користується.

- Дізнався щось корисне?- спитав Марк.

- Так. Той хлопець, за якого ти так вбивався, насправді мудак. Він встиг вбити п'ятьох людей за три дні, що доволі непоганий результат... Я бачив кращий. В будь-якому випадку, він вже труп, тому не про нього. Я знайшов дещо цікавіше,- сказав Скай та сів на м'який диван.

- Що саме?

- Ти готовий слухати, бо зараз буде довгий монолог про історію одного вбивці, історію його дитинства та все таке, що не дуже цікаво.

- Не тягни вже!

- Окей, я попередив. Все було одного темного-темного дня, коли люди втратили надію на краще життя і їх ніщо не могло врятувати, окрім групи людей, яка називала себе...- почав Скай.

- Блять, давай без цього.- перебив Марк.

- Та чого ти? Добре, як хочеш.- посерйознішав Скай,- Нашим Різником з Мілвокі є чоловік на ім'я Тедд. Наскільки я знаю, він фігурував у справі Рамера.

- Він був одним з жертв. З нього я починав справу.

- Ти мене розчаровуєш, Марку. Якщо ти впевнений, що він мертвий, то, можливо, нам нічого боятись і він десь годує черв'яків, а, можливо, боятись треба ще більше. Тедд народився в Берлінгтоні, штат Вермонт, в притулку для самотніх матерів. Його матір була з багатої сім'ї, але про батька нічого невідомо. Тобто, взагалі нічого.

- Почекай. Я говорив з сім'єю Тедда. Був і батько, і матір, і сестра.

- Можливо, це були актори, яким непогано заплатили. Я не знаю, чесно... Отож, перші три роки свого життя він прожив бабусею та дідусем. Знаєш, суспільство в їхньому місті було достатньо токсичним в ті часи, тому народження позашлюбного сина різко засуджувалось. І саме тому, старі видавали його за власного сина. Згодом, як це завжди буває у фільмах, малий дізнався правду і до кінця життя ображався на матір. Забавно, що малий, при розмові з друзями, часто говорив, що його дід хороший чоловік, але насправді він був тираном, який бив свою дружину, пса та сусідських котів. Як він взагалі посмів це робити?!

- Давай не будемо,- сказав Марк.

- Так, ти правий. Одна з подруг Джеффрі, з якою я говорив, розказала мені історію, яку колись розповів Тедд. Одного дня, малий взяв з кухні всі ножі та розклав їх навколо бабусі, а коли та прокинулась та побачила це все, то Тедд просто стояв над нею та широко посміхався. Сусіди розповідали, що хлопець часто лазив по смітниках та щось шукав. Дехто каже, що Тедд любив дивитись фільми про серійних вбивць і особливо захоплювався Джеком Різником.

- Хто ним тільки не захоплювався?

- Я. Джек Різник - мудак, як і всі інші! Однокласниця Тедда та Джеффрі сказала, що всі в класі любили малого та доволі непогано до нього відносились. В 2008 році вступив до передвиборної кампанії Барака Обами та приймав участь в якомусь з'їзді чи щось таке. Кілька років він зустрічався з дівчиною на ім'я Стефані, але в них не зійшлось. Проте, коли вона зустріла його через кілька років, дуже здивувалась, які зміни стались з чоловіком. В цей же час, він продовжував зустрічатись з іншою дівчиною - Кепфлер, яку зустрів після першого розставання з Стефані. І, при цьому, встигав обводити навколо пальця самого Джеффрі. В січні 2014 року Тедд обриває всі зв'язки з Стефані. Після цього, навесні 2014 року, на Тихоокеанському узбережжі почали зникати молоді дівчата.

- Робота для нас?- спитав Марк.

- Схоже на це. В щоденнику Джеффрі, так він мав щоденник, записано, що Тедд вперше спробував викрасти людину в 2009 році, але, очевидно, не дуже вдало. В новинах я прочитав, що в 2012 та 2013 роках відбулись невідомі вбивства, які можна приписати Тедду. Проте, я не можу стверджувати точно. Тим не менш, я впевнений, що перше вбивство він вчинив у 2014 році. 4 січня 2014 року - 18-річна студентка Вашингтонського університету на ім'я Карен. В ніч з 31 січня на 1 лютого Тедд проник в дім, який орендували чотири подруги. В цю ніч зникла Лінда Енн. 12 березня зникла 19-річна Донна. 17 квітня в Елленсбергу зникла дівчина на ім'я Сьюзен. 6 травня зникла Кетлін, за кілька метрів від гуртожитку. 1 червня з Берієна зникла Керол Болл. Востаннє її бачили, коли вона говорила з чоловіком з зламаною рукою. 11 червня в першій годині ночі зникла Джордана, студентка Вашингтонського університету. Кляті сорок метрів від гуртожитку її хлопця до свого, але ніхто більше її не бачив. Поліція допитала свідків і, як виявилось, вони бачили, що на лавці неподалік сидів чоловік з зламаною ногою. Наривши на нього більше, я побачив, що виродок працював у Вашингтонському державному департаменті аварійно-рятувальних служб. Якщо точніше, він займався пошуком зниклих людей.

- В тому числі своїх жертв.

- Так. Засранець просто відводив рятувальників подалі від знаходження тіл. Тим не менш, ситуація загострювалась, люди почали панікувати, а тиск на поліцію посилювався. 14 липня виродок обнаглів вкрай. На переповненому пляжі, вдень, зникло дві дівчини. Одна з дівчат, Мері, яка вчасно втекла, запідозривши недобре, розповіла, що це чоловік з британським акцентом та зламаною рукою.

- Пробував викликати жалість.

- Очевидно. Люди, зорганізувавшись, зробили фото чоловіка та змушували поліцію заарештувати його, але копи не хотіли звертати увагу на студента-юриста без судимостей.

- Скільки йому тоді було?

- Більше, ніж студенту в класичному розумінні. В серпні 2014 року, мудак поступив в Університет Юти на юриста, тому переїхав у Солт-Лейк-Сіті. 2 вересня та 2 жовтня зникло ще дві дівчини, які я пов'язав з справою Тедда. 18 жовтня зникла донька місцевого шерифа. Експерти кажуть, що вона була жива протягом семи днів після зникнення. Наступна жертва зникла 31 жовтня. 8 листопада Тедд спробував напасти на 18-річну дівчину, але вона встигла втекти. Проте, того дня зникла 17-річна учениця однієї з шкіл. Тоді мудак не подумав, що його бачить кілька десятків учнів та кілька вчителів. Після цього, підозри щодо нього почали зростати. Тедда додали в список підозрюваних, але його мало що пов'язувало з вбивствами. За словами Кепфлер, яка за місяць до того подзвонила в поліцію та розповіла про свої підозри щодо Тедда, чоловік повернувся до неї у січні 2015 року та провів з нею тиждень. В 2015 році вбивства продовжились в Колорадо. В червні 2015 року Тедд повернувся до Кепфлер, де вони вирішили одружитись. Вперше мудака заарештували в 2015 році, коли він влаштував гонку по місту. Поліцейський, при обшуку, знайшов лижну маску, лом, мішки для сміття, шнур, льодоруб та інші предмети. Згадавши, що Тедд є одним з підозрюваних, офіцер поліції обшукав будинок чоловіка та влаштував цілодобове стеження. В той же час, два детективи відправились в Сіетл, щоб поговорити з Кепфлер, яка розповіла, що знаходила в нього палиці, мішок гіпсу, ножі для м'яса, хірургічні рукавиці, східний ритуальний ніж та мішок з жіночим одягом. За її словами, вона спробувала спитати в нього, що це, але він сказав, що якщо вона розкаже про це комусь, він зламає їй шию. Після цього детективи з'ясували, що Тедда не було поряд з Кепфлер, коли зникали дівчата. В листопаді 2015 року відбувся Аспінський саміт - всі детективи про справі Тедда зібрались в одному місці та вирішили, що треба назбирати більше доказів на засранця. Тим не менш, вони знали, що він винен. 7 червня 2017 року відбувався суд над ним за викрадення та вбивство кількох дівчат, але мудаку вдалось втекти. Спочатку, він втік в Чикаго, а тоді переїхав в Таллахассі. Джеффрі писав, що Тедд планував знайти роботу та припинити вбивства. Він знав, що залишиться на свободі доти, доки не буде привертати увагу поліції. На жаль, 15 січня він за 15 хвилин пройшов в будівлю гуртожитку, жорстоко побив чотирьох дівчат та вийшов. Його мали почути, як мінімум тридцятеро людей, але він діяв швидко та тихо. В той же день, він пробіг кілька кварталів та жорстоко побив ще одну дівчину. Через кілька днів, він спробував викрасти 14-річну дівчинку, але її старший брат помішав його планам. Очевидно, будучи розлюченим, того ж дня, Тедд викрав 12-річну дівчинку в місті, що було за 97 кілометрів.

- Виродок,- сказав Марк.

- Саме так. Згодом, в мудака почались фінансові проблеми і він відчував, що поліція повільно наближається до нього. Через кілька днів його затримав офіцер поліції та заарештував, запідозривши щось погане. 10 лютого 2020 року йому винесли вирок. Він описав максимально детально все, що робив з жертвами. 24 лютого 2020 року в 07:16 йому вкололи ін'єкцію і він помер.

- І 13 березня Тедд Тернер, якого ти вважаєш тією ж людиною, зник в Мілвокі. Тобі не здається, що тут щось не сходиться?- спитав Марк.

- Так, я знаю. Я думаю, що шизоїд зімітував свою смерть для того, щоб втекти та дальше різати людей.

- Доволі непросто зімітувати смерть від вакцини.

- Якщо йому хтось допомагав. Хтось, хто має серйозний вплив усюди.

- Навіщо це?

- Я не знаю.- сказав Скай, вставши з дивану,- Я думав над цим, але, якщо це правда і Тедда дійсно покриває хтось впливовий, він дуже обережний.

- У нас проблеми. Він не схожий на того, кого легко впіймати. Крім того, підтримка у високих колах дуже ускладнює завдання.

- Принаймні, це буде хорошим контрастом в порівнянні за дрібними крадіями... Доки ти не почав впадати у філософію про знецінення нашої роботи, я хочу сказати, що маю список з трьох людей, які могли контактувати з Тедді. Всі троє тут, в цьому місті.

- Хто вони?- спитав Марк, підійшовши до пляшки з водою.

- Бізнесмен, один псих в псих-лікарні та стриптизерка одного з нічних клубів. Я піду до багатого, а ти відвідай психа. Можливо, він скаже щось корисне.

- Ну, так, звісно. Завжди мені все найкраще.

Скай пройшов коло Марка, легко торкнувшись його плеча, та покинув будинок.

***

В той же час, за кілька кілометрів від Лос-Анджелеса, в самотній камері в'язниці особливо строгого режиму, сидів чоловік з надлишковою вагою та спокійно читав одну з багатьох книг.

- Спати!- крикнув охоронець та вимкнув світло в камері Джона Уейна.

Чоловік невдоволено видихнув та ліг на ліжко. Місячне сяйво проникло через невелике загратоване вікно камери, але його було достатньо, щоб освітити її. Заплющивши очі, чоловік кілька хвилин лежав нерухомо, доки не відчув, що хтось дивиться на нього. Страх поступово підступав до чоловіка, тому він вирішив розплющити очі та сісти на ліжку. Повернувши голову, Джон побачив перед собою чоловіка, який невідомим способом проник в камеру.

- Як ти тут опинився?- спитав Джон, намагаючись розгледіти обличчя чоловіка, сховане за чорним капюшоном.- Чого тобі від мене треба? Якщо ти хочеш отримати автограф, то...

- Ти робив жахливі речі, Джон Уейн і маєш понести покарання.

Чоловік витягнув довгого ножа, швидко закрив рот Джона та зарізав його, не піднявши шуму.

***

Наступного дня Марк зупинив свій автомобіль за кілька метрів від входу в психіатричну лікарню. Вийшовши з чорного Мустанга, чоловік зайшов всередину великого медичного закладу. Чоловік очікував побачити диваків, які стрибають, кричать нісенітницю та просто пускають слину, але, як виявилось, ця лікарня нічим не відрізнялась від звичайної. Оминувши пацієнта в білому халаті, який зацікавлено читав дошку оголошень, Марк підійшов до молодої дівчини, що сиділа в кімнаті реєстрації.

- Чим можу допомогти?- мило посміхнулась дівчина.

- Я хочу навідати пацієнта.

- Ім'я?

- Джон Бутчер.

- Боюсь, вам потрібен дозвіл для того, щоб говорити з ним.

- Я представник правоохоронних органів і проводжу розслідування...- почав Марк.

- Можна ваші документи?

Чоловік невдоволено видихнув та витягнув з кишені документ, що підтверджував, що він - міжнародний маршал. Вичитуючи кожен рядок в документі та перевів прискіпливий погляд на Марка, дівчина легко кивнула.

- Вам в 504 палату,- мовила незнайомка, передавши маршалу ключ-карту.

Марк тихо подякував та покинув кабінет. Піднявшись сходами на п'ятий поверх, чоловік побачив, що пацієнти тут також були доволі спокійними. За винятком двох чоловіків, які намагались впіймати один одного, ледь не збивши Марка. Тим не менш, маршал розумів, що вони не бажають зла. Крім того, за всім спостерігали санітари, які в будь-який момент були готові заспокоїти пацієнтів.

Пройшовши коридором, Марк підійшов до дверей в 504 палату, коло яких стояв охоронець.

- Вхід дозволено лише лікуючому лікарю,- холодно мовив чоловік.

Марк зміряв незнайомця поглядом та показав йому ключ-карту, яка давала йому дозвіл на розмову з пацієнтом. Незадоволений чоловік відступив від дверей та пропустив маршала всередину. Провівши картою по замку, міцні двері відчинились і Марк зайшов у білу кімнату з телевізором, ліжком, двома тумбами, столом та кількома стільцями. Із загратованого вікна відкривався доволі непоганий вид на промисловий район міста, який, здається, не дуже цікавив пацієнта, що лежав на ліжку.

Пацієнт перевів погляд на Марка та ледь помітно здивувався, що до нього зайшов чоловік у цивільному одязі. Кілька секунд маршал розглядав пацієнта, розуміючи, що, побачивши такого на вулиці, навіть не подумав би, що він психічно хворий.

- Джон Бутчер?- спитав Марк, підійшовши до ліжка.

Пацієнт нічого не сказав, але легко кивнув головою. Марк підійшов до одного з стільців та переклавши його коло ліжка, чоловік легко присів, не зводячи погляду з Джона. Пацієнт, розуміючи, що людина в цивільному прийшла не просто подивитись, відклав книгу в сторону.

- Битва з твариною?- спитав Марк, побачивши жахливий шрам на руці Джона.

- Можна й так сказати. Хто ви?

- Марк Шепард, міжнародний маршал. В мене є кілька питань, які стосуються справи серійного вбивці Тедда Данді. В мене є інформація, що ти бачив його.

- Так, бачив. Майже два з половиною роки тому, за тиждень до мого приїзду сюди. Думаю, ви хочете знати все, що може допомогти.

- Ти правий.

- Після певних справ в Ханаані, я та один мій друг опинились за кілька кілометрів від одного невеликого містечка. Тоді, йдучи по пустельній дорозі, ми побачили чоловіка, про якого нічого не знали. Очевидно, ми повірили кожному його слову. Через кілька годин ми прийшли до міста. Саме тоді, коли мій друг вирішив, що йому пора йти, він вирішив віддячити мені за допомогу, про яку вам знати не треба, та розповів про Тедда. Доволі часто він говорив, що інформація - це найкраща зброя. Після цього, я вирішив звернутись до поліції, але Тедд щось запідозрив та напав на мене. В цей день я був занадто втомленим та раненим, тому мудак проткнув мене ножем та втік до того, як прийшла поліція.

- Це все?

- Після цього я опинився тут, бо ніхто не хоче чути про Ханаан та потвор, які там бігають.

- Я впевнений, що це не більше, ніж казочки та спроби привернути увагу.

- Всі так кажуть.

- Дякую за співпрацю.- спокійно сказав Марк, який очікував на більший результат.

Маршал встав з крісла та вийшов у коридор. Коли двері за ним зачинились, чоловік почув дзвінок. Чоловік одразу прийняв дзвінок.

- Скай, справився так швидко?- одразу мовив Марк.

Проте, це був не Скай.

- Не знаю,- мовив Джордж, капітан поліції Лос-Анджелеса,- Марку, ти маєш приїхати до в'язниці, де сидить Уейн. Це терміново. Ти маєш це побачити.

***

Маршал приїхав до в'язниці через годину. Зупинившись на стоянці, чоловік вийшов з автомобіля та підійшов до КПП, де його без проблем пропустили. Один з працівників в'язниці мовчки провів чоловіка до камери Джона Уейна, коло якої стояв Джордж та кілька озброєних поліцейських. Марк перевів погляд на давнього друга, але той лише вказав рукою на камеру.

Заглянувши туди, чоловік побачив, що все ліжко та підлога залиті кров'ю. Звісно, тіло вже забрали, але маршал зрозумів, що ув'язненого зарізали.

- Відомо де рана?- спитав Марк, обернувшись до Джорджа.

- На шиї,- мовив один з лікарів, що стояв неподалік.

- Ми переглянули відео з камер, але нічого не знайшли.- мовив Джордж,- Виглядає так, ніби цього й не було.

Марк ще раз оглянув камеру та побачив малюнок клоуна, що належав Уейну. Тим не менш, частина обличчя клоуна виглядала закривавленою.

- Чорт,- невдоволено сказав Марк.

- Не любиш клоунів?

- Ненавиджу.

Марк віддав малюнок Джорджу та пішов до виходу.

- І ти нічого не будеш робити?- спитав поліцейський.

- Це робота для тебе і твоїх людей. Я мудака знайшов і зробив все, щоб його посадили. А от хто вирішив погратись в месника - це ваша робота.

***

Водій чорного Форд Мустанг повернув на одному з невеликих поворотів по зупинився в тихому та віддаленому від активного міського життя провулку. Коло чорного виходу з клубу вже стояв Скай та задоволено спостерігав за хмарами, що повільно пропливали над їхніми головами.

- Щось дізнався від психа?- спитав Скай, коли Марк підійшов до нього.

- Я б не назвав його психом. Він розповів про втечу з Ханаану та давню сутичку з Теддом. Нічого, що могло б нам допомогти у справі.

- Втеча з Ханаану? Ти впевнений, що він не шизоїд?

- Він не був схожий на психа... Принаймні, на перший погляд... І на другий теж. Ти щось дізнався від бізнесмена?

- Він був не дуже налаштований на розмову, тому прийшлось вступити в конфлікт з його людьми. Коли всі вони лежали на підлозі та скавуліли від болю, він, на диво, став більш дружелюбним і почав ділитись інформацією. Він сказав, що Тедд, виконуючи чийсь наказ, приходив до нього двічі. Першого разу, Тедд просив взяти його на роботу, а другого - грошей.

- Небагато.- розчаровано сказав Марк.

- Небагато.- підтвердив Скай.

- Можливо, вона скаже нам більше,- мовив маршал, вказавши на дівчину, що вийшла з клубу.

Незнайомка пройшла кілька метрів, коли підняла голову та побачили кілька чоловіків, що перегородили їй шлях.

- Якщо хочете шоу, то йдіть всередину,- впевнено мовила дівчина, обережно потягнувшись до сумки.

- Впевнений, що з тобою ми проведемо час більш корисно,- впевнено мовив Скай та, легко посміхнувшись, підійшов до дівчини. Проте, він зробив помилку, бо, вже за мить, дівчина швидко та дуже сильно вдарила маршала коліном в пах.

Марк скривився, уявляючи як боляче зараз його другові, який, скривившись від болю, зігнувся та відійшов на кілька метрів.

- Він неправильно сформулював свою думку,- мовив Марк,- Ми - міжнародні маршали і нам треба поговорити.

- З людьми, які чекають мене на задньому дворі в мене розмова коротка.

- Тут є людний бар. Там ти будеш в безпеці. Що скажеш? Ах, так. У випадку відмови з тобою будуть говорити представники поліції, що забере набагато більше часу.

Дівчина зневажливо зміряла Марка поглядом, але легко, хоч і неохоче, кивнула. Вони зайшли у спокійний бар, що розміщувався через дорогу. Пройшовши між столами, гості сіли за невеликий стіл і до них підійшла офіціантка.

- Будете щось замовляти?- байдуже спитала дівчина.

- Ні, дякую,- спокійно мовив Марк.

- Ні,- коротко відповів Скай, скривившись від залишків болю.

Дівчина заперечно похитала головою. Побачивши це, офіціантка хотіла сказати щось не дуже доброзичливе, але спокійно видихнула та підійшла до сусіднього столу.

- Чого вам від мене треба?- спитала дівчина, перевівши погляд на Марка.

- Ми шукаємо Тедда Данді і знаємо, що ти недавно бачила його.

- Ми хочемо тебе захистити,- додав Скай,- Скажи, де він зараз може бути і він тебе ніколи не знайде.

- Тедд кілька тижнів був регулярним відвідувачем клубу, але останнім часом почав поводити себе більш дивно. Він почав натякати, щоб я поїхала до нього. Не раз я чула й інші натяки. Я, звісно, відмовлялась. Останній раз я бачила його три дні тому. Він сказав, що любить мене, але ми не можемо бути разом.

- Він казав, де зараз може бути?- спитав Марк.

- Він доволі рідко говорив щось конкретне. Я лише в останні дні дізналась його ім'я. Проте, він доволі часто говорив, що йому кожного дня відкривається прекрасний вид на місто.

- Прекрасний вид на місто?- замислився Марка,- Пагорби? Ні. Будинок на пагорбах - це занадто велика покупка. Його б побачили. Тоді... Хмарочос. Нам просто треба піти в хмарочос, на вищих поверхах якого розміщено готель.

- Вітаю вас, розумники,- мовила дівчина та, вставши з-за столу, пішла до виходу.

- Що тепер будемо робити?- спитав Скай, провівши дівчину поглядом.

- Підемо до Тедді в гості.

Вони швидко сіли в автомобіль та рушили в центр міста. Швидко перевіривши, в якій з будівель ще недавно відкрили готель, Марк швидко рушив туди. Приїхали вони доволі швидко, що здивувало Ская. Зайшовши в охайно прибрану будівлю, чоловіки пройшли через чистий перший поверх та, сівши в ліфт, натиснули на кнопку вищих поверхів. Чоловіки швидко вийшли на потрібному поверсі та опинились на реєстрації.

- Доброго дня,- мовив Скай, підійшовши до чоловіка, що сидів за високою стійкою,- Ми шукаємо чоловіка, який поселився у вашому готелі... Ось його фото.

Скай дістав телефон та швидко показав фото незнайомцю.

- Так, я бачив його кілька разів.- збентежено мовив чоловік.

- Він зараз в номері?- спитав Марк.

- На жаль, не можу сказати.

- В якому номері він поселився?

- В тридцять третьому. Прямо по коридору та направо.

Скай легко кивнув чоловіку та, діставши пістолети, вони пішли вперед. Їхні кроки успішно приглушував красивий червоний килим, розстелений по розкішній підлозі. Вони тихо підійшли до дверей і Марк, одним сильним ударом, виламав їх. Чоловіки швидко зайшли всередину, перевіряючи кожен куток номеру, де міг ховатись Тедд.

- Здається, його тут немає,- мовив Скай та зайшов у вітальню, де над ліжком побачив фото жертв вбивці.

Тедд фотографував все: мертві тіла, відрізані частини тіл, ще живих, але закатованих жертв, понівечені тіла та скалічені обличчя.

- Виродок,- розлючено сказав Скай.

Марк, який першим зайшов у вітальню, детально вдивлявся в фото, сподіваючись знайти щось корисне в цих жахливих фото, але злочинець діяв обережно. Раптово, на столі, неподалік від ліжка, задзвонив старий телефон 2010 року випуску. Маршал обережно взяв його в руки та прийняв дзвінок.

- Не думав, що ви знайдете мене так швидко,- спокійно говорив милозвучний чоловічий голос,- Готовий посперечатись, що це найшвидша знахідка лігва серійного вбивці, яка була у вашому житті, містере Шепард... Думаю, мене видала Люсі... Ех, жаль. Нічого, з нею я пізніше розберусь.

- Ти в цьому впевнений?- впевнено спитав Марк,- Дійсно думаєш, що зможеш ховатись від нас так довго?

- Я знаю про вас достатньо, містере Шепард. Ваша перша велика справа з Джоном Уейном... Це було щось з чимось. Я уважно стежив за діями мого... "колеги", але ваші швидкі діяли не на жарт вразили мене... Можливо, я навіть злякався. Я подумав, що ви дійдете до мене, але, як виявилось, ви нічим не відрізняєтесь від тих недалеких поліцейських, які думають, що притримуючись правил, зможуть впіймати таких, як я.

- Джон Уейн думав так само,- мовив Марк,- Як і Джеффрі Рамер.

- Джеффрі... Змушений сказати, що в справі Джеффрі, ви доволі близько підійшли й до мене. Тоді я вирішив, що пора діяти. Принаймні, готуватись до дій. Діяти я почну зараз. Хорошого дня, містере Шепард.

Раптово, зв'язок обірвався. Марк розлючено кинув телефон об стіну.

- Це був він?- спитав Скай, спостерігаючи за другом.

- Так,- спробував спокійно відповісти Марк, але вийшло не дуже добре,- Він десь неподалік. Він знає, що ми тут.

Маршал виглянув через вікно і почув тихе клацання.

- Ти це чуєш?- спитав Марк.

- Це пастка!- крикнув Скай, коли зрозумів, що було джерелом звуку.

Маршали швидко побігли до виходу, коли пролунав потужний вибух, який відкинув їх у коридор. Чоловік боляче вдарились об стіну, після чого впали на підлогу. Оглушений Марк спробував встати на ноги, але відчув сильний удар в обличчя. Ігноруючи неймовірно сильний головний біль та дзвін у вухах, чоловік подивився на ворога та побачив Тедда, який усміхнено спостерігав за ним. Тедд повільно підняв з підлоги пістолет Марка та приготувався стріляти, але в коридор швидко забігла поліція, якою керував Джордж. Побачивши озброєного чоловіка, який цілився в Марка, поліцейські одразу відкрили вогонь, але противнику вдалось вчасно сховатись від куль в сусідньому коридорі та швидко добігти до сходів, що вели униз.

Марк, сплюнувши кров, закрутив головою та встав на ноги. Тоді ж отямився й Скай, який ледве стояв на ногах.

- Ми сказали охороні не випускати нікого,- мовив Джордж, допомагаючи Марку піднятись на ноги.

- Цього недостатньо,- мовив маршал та, ігноруючи поради друга, побіг за злочинцем. Те саме вирішив зробити й Скай, який, втім, ще не повністю відійшов від наслідків вибуху.

Перестрибуючи через одну сходинку, Марк спустився на перший поверх через кілька хвилин. Почувши гучні постріли, чоловік побіг туди, де була стрільба та пройшовши через натовп, побачив двох застрелених охоронців. Маршал швидко вибіг на вулицю, але зупинився побачивши натовп, що спостерігав за діями лікарів, пожежників та поліції, що швидко приїхали на місце.

- Зараза,- невдоволено сказав Марк.- Треба перекрити квартал. Він не міг втекти достатньо далеко.

- Марку...- почав Джордж, що разом з Скаєм, підійшов до маршала,- Ми не можемо перекрити центр Лос-Анджелеса. Крім того, серійні вбивці не влаштовують теракти.

- Цей влаштував! Ми підійшли занадто близько до нього. Він перестав діяти обережно. Ми повинні впіймати його, поки є можливість. Перекрий центр, доки ми можемо його зловити!

- Я зроблю все, що в моїх силах,- мовив Джордж та відійшов в сторону.

- Ти впевнений, що вони встигнуть?- спитав Скай.

- Не знаю.

Переславши фото Тедда кільком групам поліцейських, вони розділились та почали обшукувати кожен куток та провулок центру Лос-Анджелеса. Кожен з них розумів, що це те саме, що шукати голку в купі сіна, але іншого варіанту вони не бачили. Кілька поліцейських переглядали відео з камер спостереження, намагаючись дати групам пошуку приблизний напрямок руху злочинця. Кожен з них розпитував у прохожих про Тедда та показували його фото.

Джордж вийшов вперед, рухаючись доволі швидко.

- Здається бачу Тедда Данді,- повідомив чоловік по рації,- Рухаюсь за ним по Третій Авеню.

- Не смій!- крикнув Марк та швидко побіг на Третю Авеню, але Джордж його не слухав.

- Заходжу в підвал.

Марк вибіг на вулицю та, пробігши кілька сотень метрів, зупинився коло напівпідвального приміщення, коло якого стояв Скай та кілька поліцейських.

- Останнє місце, де бачили капітана,- мовив один з патрульних.

- Заходимо,- впевнено сказав Марк та рушив вперед.

- Виродок вже, напевно, вбив його, Марку,- сказав Скай.

- Будемо надіятись, що ні. Я не дам Тедду втекти цього разу.

Витягнувши зброю, вони зайшли всередину. Опинившись у темному підвалі, вони повільно рухались вперед. Один за одним замиготіли ручні ліхтарики.

- Треба було почекати групу захоплення... Треба було почекати групу захоплення,- шепотів Скай, йдучи вперед.

Вони просувались вглиб темного підвалу, поки не побачили кімнату, де під яскравою лампою висіло повішене тіло Джорджа.

- Твою мать!- вигукнув Марк, підбігши до тіла старого друга.

- Він пішов дальше,- мовив Скай, перевівши погляд на єдиний вузький коридор, який вів з кімнати.

- Зніміть його,- розлючено сказав Марк та кілька разів вдарив ногою по стіні, пішов дальше.

Вони швидко йшли вперед, остерігаючись нападу. Через кілька десятків метрів, вони вийшли у простору кімнату, де чоловіки відчули жахливий сморід.

- Це від цих труб,- сказав Скай, посвітивши ліхтариком на старі труби.

Маршали хотіли йти дальше, але, раптово, старі труби прорвало і з них почав сочитись зелений газ.

- Та ти знущаєшся,- сказав Скай і почав стріляти в повітря.

- Ти що робиш?!- вигукнув Марк та пригнувся, щоб не опинитись під кулями напарника.

- Захищаюсь і тобі раджу.

Марк обернувся та побачив клоуна, який швидко підбіг до нього та замахнувся ножем. Чоловік встиг вчасно ухилитись від удару.

- Ти маєш бути мертвим!- крикнув Марк,- Я бачив твою камеру!

Проте, клоун лише засміявся. Марк спробував вистрелити в противника, але той швидко вдарив маршала по руці, від чого той випустив пістолет. В цей момент, чоловік ледве встиг ухилитись від наступного удару. Клоун опинився просто перед ним, тому Марк, без роздумів, кілька разів вдарив його кулаком в обличчя, після чого вдарив ногою в груди. Противник впав на підлогу, а маршал виліз на нього та почав сильно бити кулаком в обличчя.

- Я не помру від рук клоуна, мудак!- крикнув Марк, нанісши ще один удар.

В цей момент, ворог під ним розчинився, ніби його й не було. Чоловік перевів погляд на кулак та побачив кров, що повільно стікала по руці. Частина цієї крові була на підлозі, яку бив маршал.

- Газ,- здогадався Марк та швидко прикрив ніс та рот шматком тканини. Тоді, чоловік обернувся до Ская, який просто махав кулаками в повітрі.- Скай, це ілюзія! Газ насилає галюцинації! Зберись, чорт забирай!!!

Проте, друг не слухав його. Марк швидко встав на ноги та, відірвавши шматок тканини від одягу чоловіка, вдарив його під коліно, опустивши на підлогу, і закрив рот та ніс імпровізованою маскою.

- Я щойно бачив їх,- через хвилину сказав Скай, озираючись навколо,- Де вони?

- Це були галюцинації. Тобі варто відпочити.

- Так... Ти правий... Треба трохи відпочити.

Доки Скай сидів на підлозі, відходячи від побачених галюцинацій, Марк рушив вперед сам. Тримаючи в руці пістолет, маршал піднявся сходами і опинився на старому та давно покинутому складі. Пройшовши кілька метрів між пустими полицями, Марк побачив чоловіка з ломом в руках, що, здається, лише чекав на нього.

- Минулого разу поліції не вдалось мене знайти,- мовив Тедді,- Бачу, ви професіонали.

- Так, щось таке. Тедд Данді, тебе заарештовано. Ти звинувачений в убивстві, як мінімум, тридцяти п'яти людей, вчиненні теракту та доведенні до самогубства.

- Мені от цікаво... Хоч хтось після цих слів склав зброю та просто здався? Тільки ідіот міг би це зробити.

- В тебе лом, а в мене вогнепальна зброя,- впевнено сказав Марк.

- Так... Проте, ти забуваєш одну дрібну, але дуже важливу деталь - ти не знаєш, хто я. Я ледь не помер одного разу і, повір, не повернусь на те крісло знову. Я зрозумів, що хочу робити історію, тому я тут.

Вільною рукою, Тедд майже миттєво витягнув невеликого ножа та кинув у Марка. Маршал ледве встиг зреагувати, тому ніж потрапив у плече. Побачивши це, злочинець швидко підбіг до противника та замахнувся ломом, але Марк встиг витягнути ніж з свого тіла та, скривившись від болю, ухилитись від удару. Тедд спробував вдарити ще раз, але Марк, ігноруючи пекельний біль, зробив вдалий перекат по підлозі та, опинившись позаду злочинця, встромив ніж йому в ногу. Тедд закричав від болю та востаннє спробував вдарити маршала, але той вправно перехопив руку та зламав її.

Закричавши від болю, Тедді випустив лом з рук та впав на підлогу, а Марк притиснув його коліном.

- Тепер ти дійсно із зламаною рукою та раненою ногою,- мовив Марк.

- Краще вбий мене,- широко розкривши очі, сказав Тедд.

- Ні. Смерть - це занадто легке покарання. Я перетворю твоє життя в пекло. Будь впевнений в цьому.

Вставши з тіла Тедда, Марк притиснув рану рукою, взяв в здорову руку пістолет та сів напроти опонента, цілячись в нього.

- Знаєш, ми схожі...- посміхнувшись, почав Тедд.

- Скажи ще хоч слово і я цілий магазин в тебе всаджу.

Через кілька хвилин на склад прийшов Скай та поліція.