Відпусти минуле, Йди теперішнім

Олексій Коваль

День за днем, А серце не знає спокою . Все гаразд: Сонечко світить, Птахи співають милую пісню, Але серце тривожиться. Думки вироблюють повний хаос, Навіть не в силах це придушити серцю. Серце,як крихкий амулет, Упаде та розіб'ється на друзки, І перетворяться на пелюстки квітів. З надією,почну їх збирати, Вірячи що все буде добре. Вітер підносить залишки у шаленому вирі. Спробуєш хвацько зловити, Але марно. Він відніс за хмари, Де вже ніколи не знайти. Ллються сльози з очей, Цькуєш себе, Що не зміг словити останні пелюстки. Хтось з'явиться і промовити ніжно: "Будь ласка, неображай себе, Давай підемо з тобою вдалечінь, Де тільки -ти і я ".

2024-08-08 08:23:24

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11149

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1724