Майже ранок
Небо нічне, димар, філіжанка.
Тихо бринить мелодія, склянка.
Сум то приходить, то знову піде.
В собі й по собі він щось принесе.
Дим, догорає покинута ватра.
На дрова пішла стара шкільна парта.
Збуджує спогади, занурює в пастку.
Вогонь вже потух, та іскра ще не згасла.
Зблиснув десь промінь, скоро вже ранок.
Не забарився, як завжди, світанок.
Сум вже розвіявся, спогади гаснуть.
Сонливії очі розчиняться ясно.
Знову по колу гряде колісниця.
Від променів зблискує мокра сосниця.
Раптом кудись подівався і сон.
Дихаю глибоко з всім в унісон.
Сонце вже близько, примари вже зникли.
Зникати під ранок давно вони звикли.
Згодом, як зник, так і вибухнув сон.
Пожер він усе, як гігантський пітон.
2018-07-30 23:37:36
6
0