Майже ранок

Vlad Hazda

Небо нічне, димар, філіжанка. Тихо бринить мелодія, склянка. Сум то приходить, то знову піде. В собі й по собі він щось принесе. Дим, догорає покинута ватра. На дрова пішла стара шкільна парта. Збуджує спогади, занурює в пастку. Вогонь вже потух, та іскра ще не згасла. Зблиснув десь промінь, скоро вже ранок. Не забарився, як завжди, світанок. Сум вже розвіявся, спогади гаснуть. Сонливії очі розчиняться ясно. Знову по колу гряде колісниця. Від променів зблискує мокра сосниця. Раптом кудись подівався і сон. Дихаю глибоко з всім в унісон. Сонце вже близько, примари вже зникли. Зникати під ранок давно вони звикли. Згодом, як зник, так і вибухнув сон. Пожер він усе, як гігантський пітон.

2018-07-30 23:37:36

Інші вірші поета

Порада Молитва за спасіння від плацкарту Занадто Зловити корону за день до від'їзду

Інші поети

Надин

@mindmap

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

CVLD BLVVDED

@Zaharchuk_Arsen

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1201

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4207