24.08.22
Nadine Tikhonovitch
Моя маленька, незламна країно, Твого болю не варта будь-яка гра — Тебе не знищать безжалісні війни І не висушить ворог води Дніпра. Твоє серце б'ється у наших серцях, Ти вічна і переможеш всі битви, Ми плачем з тобою в роках, місяцях,  За тебе лише всі наші молитви. Думали, можуть із тебе сміятись, Що більше за тебе полюбимо їх,  І залишились у полі валятись: Таки над священним сміятися — гріх. Моя велична, незламна Вкраїно, Нехай відіб'ють скоріш всі тривоги!  Перед тобою стою на колінах — Вірю, що далі — самі перемоги. 
2022-10-06 13:37:11
20
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
@Оксана І ніяк інакше!
Відповісти
2022-10-11 22:44:19
Подобається
Леся Українка
Найкраще👍😭🇺🇦
Відповісти
2022-11-17 00:01:20
1
Синій Демон
Шикардос💙💛
Відповісти
2023-01-22 13:24:26
Подобається
Інші вірші поета
Нехай лікують сни! Минуле так безсовісно... Мовчи! Світ рожевого кольору
Інші поети
ANDROID CHANNEL
@android_channel
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Sikl
@Sikl
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12064
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4469