Гідна лиш ковдра
Люди — такі ідіоти... Згадай про це, дитино, Перед тим, як витрачати нервові клітини. Згадай перед тим, як дна дістати колодязя І волати у комендантську майже без голоса. Щоби не бігти у темряві геть п'яна і боса, Щоб не втрачати останнє не сиве волосся. Люди бувають нестерпні, а їхні слова — пекучі, Але знаєш, зливи часом в житті — неминучі. Люди — такі ідіоти... Їхня мантія — чорна, А любові твоєї гідна у світі лиш ковдра. Твоїх бордових думок гідна тільки картопля, І ніщо не варто того, щоби наскрізь промокла. Люди — такі ідіоти, а життя — божевільне, Що майже, на жаль, неможливо дихати вільно. Посилай людей мовчки, беззвучно до чорта, Бо твоєї любові у світі гідна лиш ковдра.
2022-10-07 19:26:59
19
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
@Лілія Гулик Картопля — це завжди прекрасно!
Відповісти
2022-10-08 18:03:34
Подобається
Твоя Відьма
Любові гидна лиш ковдра... Ммммм🤗😍
Відповісти
2022-10-11 01:55:20
1
Синій Демон
Правдивий вірш 😊👍
Відповісти
2023-01-22 13:23:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2237
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5539