Гідна лиш ковдра
Люди — такі ідіоти... Згадай про це, дитино, Перед тим, як витрачати нервові клітини. Згадай перед тим, як дна дістати колодязя І волати у комендантську майже без голоса. Щоби не бігти у темряві геть п'яна і боса, Щоб не втрачати останнє не сиве волосся. Люди бувають нестерпні, а їхні слова — пекучі, Але знаєш, зливи часом в житті — неминучі. Люди — такі ідіоти... Їхня мантія — чорна, А любові твоєї гідна у світі лиш ковдра. Твоїх бордових думок гідна тільки картопля, І ніщо не варто того, щоби наскрізь промокла. Люди — такі ідіоти, а життя — божевільне, Що майже, на жаль, неможливо дихати вільно. Посилай людей мовчки, беззвучно до чорта, Бо твоєї любові у світі гідна лиш ковдра.
2022-10-07 19:26:59
19
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
@Лілія Гулик Картопля — це завжди прекрасно!
Відповісти
2022-10-08 18:03:34
Подобається
Твоя Відьма
Любові гидна лиш ковдра... Ммммм🤗😍
Відповісти
2022-10-11 01:55:20
1
Синій Демон
Правдивий вірш 😊👍
Відповісти
2023-01-22 13:23:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4941
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1262